UKRU

Бізнес-публікації

20 лютого

Чистий бізнес. Як заробити мільйони на відходах.


Обухівський бізнесмен Армен Полатьян вже 15 років заробляє на вирішенні сміттєвої проблеми в невеликому райцентрі поблизу столиці. Під його керівництвом в Обухові працює приватне підприємство, на якому сортують і переробляють всі можливі види відходів.
На початку року Полатьян встановив у місті кілька десятків контейнерів для сортування побутових відходів, обладнавши, таким чином, сім пунктів для роздільного збирання сміття. Чи можна заробити на сміттєвому бізнесі?

Сміттєвий експеримент


Автобус з журналістами зупиняється біля невеликого будинку на околиці міста. Раніше тут був завод з виробництва цвяхів, зараз - підприємство з непростою назвою Обухівміськвторресурси. Назустріч виходить його директор і власник Армен Полатьян. Ледь привітавшись, він коротко описує план дій: спочатку йдемо до пункту роздільного збирання сміття, потім по черзі оглядаємо два сортувальних майданчики. Уздовж будівлі в ряд стоять кілька сміттєвих контейнерів. До них раз по раз підходять міські жителі і викидають вже відсортовані побутові відходи. Полатьян популяризує роздільне збирання серед населення за допомоги листівок, які за домовленістю з ЖЕКами та кур'єрами поширюються разом з платіжками за комунальні послуги.

За словами бізнесмена, такий метод допомагає підвищити активність населення із сортування сміття прямо в квартирах і будинках. Потім відходи відправляються в спеціалізовані пункти приймання вторсировини.

Пластиковими контейнерами компанія постачає бажаючих безкоштовно. У жителів Обухова є дві опції: привезти сміття в пункт приймання і отримати гроші або ж дозволити машині компанії забрати розсортовані по контейнерах відходи прямо з двору приватного будинку. «Ми постійно експериментуємо, думаємо, яких контейнерів скільки поставити, пристосовуємось до реакції людей», - розповідає він.

Не всі жителі міста позитивно ставляться до ініціативи. «Є категорія людей, які вважають, що сортування збільшує чиїсь доходи. Вони бояться зробити мене багатшим і свідомо не сортують відходи», - говорить він. Друга категорія людей називають себе соціально відповідальними, але нарікають на відсутність часу для сортування. Сортують і здають сміття 7-8% з 33 тисяч жителів Обухова. З початку року обсяг приймання вторсировини зріс удвічі. Завдяки такій динаміці компанія вже окупила витрати на рекламні листівки, жартує господар.

Скільки він заробляє на кілограмі відходів? Полатьян відповідає ухильно: «Мені вигідніше заробити на різниці, якщо сміття відсортуєте і здасте мені ви. Ми в цьому питанні в одному човні: якщо ви не сортуєте, ви нічого не заробляєте, а якщо сортуванням вашого сміття займаюся я, то заробляю менше, ніж разом з вами. З більшого обсягу я отримую більший дохід - чиста арифметика».

Арифметика чітко простежується і в співробітництві з організаціями. «Немає рецепта, який підходить для всіх. Ми приїжджаємо на підприємство, дивимося, проводимо аудит і пропонуємо рішення - даємо певний набір контейнерів і обговорюємо відповідні умови», - розповідає Полатьян. Серед його партнерів - торговельні мережі і промислові підприємства в Обухові та Києві.

Наразі бізнес з роздільного збирання не окупається, каже підприємець. «Поки це мінус. Роздільне збирання - це ліки для суспільства, їх треба приймати, інакше буде гірше, - запевняє Полатьян. У розпорядженні підприємця близько 10 000 контейнерів для різного сміття. Вартість закритого контейнера - майже 10 000 грн, сітка обходиться в закупівлі в 6000-7000 грн.

Він не приховує, що з його контейнерів сортовані відходи часто просто крадуть. «Мені пропонували повісити замочки, закрити контейнери, щоб не тягали. Але ж ви не підете грабувати сміттєві баки. Це роблять люди, які потребують допомоги. Краще нехай вони візьмуть там, ніж у вас в сумці або в квартирі. Ми дозволяємо цим людям, бездомним, заробити», - філософствує Полатьян. Він сподівається, що окупить інвестиції в пункти роздільного збирання протягом трьох років. А далі пропонує показати бізнес, який приносить йому прибуток.

Сортувальний цикл


Наступний пункт призначення - сортувальна станція. Її потужність - 30 000 тонн відходів на місяць. Натепер вона переробляє 7000-8000 тонн сміття. Територію сміттєвого складу охороняють навчені кінологами собаки, для яких споруджені добротні вольєри. Опалюється приміщення за рахунок деревної тріски, яку Обухівміськвторресурси отримує в якості відходів. Тричі на день тут заміряють рівень радіації, хоча закон цього і не вимагає.

По всій території складу прокладена тепла підлога, яка не дозволяє накопичуватися снігу в холодну пору року. «Ми щозими відчуваємо кайф. Коли двірники і співробітники багатьох підприємств в снігопади мучаться з лопатами, у нас сніг сходить сам», - хвалиться Полатьян. Він додає, за всі роки роботи не витратили жодного кубометра газу - опалення повністю забезпечується за рахунок відходів.

Всього на підприємстві працюють 250-350 осіб залежно від сезону, середня зарплата - 5000 грн. Непогано для Обухова, але останнім часом і цього замало. «Відтік персоналу в Польщу, Чехію, інші країни залишив нас практично без рук, ось намагаємося конкурувати, підвищуючи зарплати», - каже Полатьян. По дорозі на сортувальний майданчик він зізнається: обсяги збирання макулатури ростуть в геометричній прогресії. Однак про власну лінію переробки паперу Полатьян поки не думає.

«Ми здаємо попередньо сортовану зібрану макулатуру переробникам, наприклад, Обухівському картонно-паперовому комбінату. Звідти отримуємо гофрокартон листами, а вже з нього на місці виготовляємо ящики, які й віддаємо тим компаніям, у яких забирали відходи упаковки», - розповідає він. У невеликому цеху з попередньо вирізаного машиною картону кілька співробітниць одноманітними рухами склеюють коробки. Потужність такого виробництва - 170 упаковок на хвилину, говорить Полатьян.

Повний порядок


Гори сміття вражають. Поліетилен, папір і пластик руками сортують працівники в спецодязі і яскравих жилетках. Але немає ні очікуваного неприємного запаху, ні характерних для звалищ гризунів. Все сміття відсортоване і спресоване в акуратні (наскільки це можливо) тюки однакової форми - по 300-400 кг. Кожен з них позначений штрих-кодом, в якому зашифровані склад, місце і дата збирання. «Відходи не повинні рухатися хаотично, все має бути під контролем», - каже Полатьян. Пресове обладнання виробляють тут же, на підприємстві. Вивозиться сміття через ваговий контроль: машина зважується порожньою, а потім - з вантажем. Зрідка на території зустрічаються вусаті муркотуни: коти сплять на тюках з пресою, що віджила своє, на пресованому картоні або просто прогулюються між купами целофану. Полатьян вгадує питання і відповідає на випередження: «Краще цих товаришів з гризунами не справляється ніхто».

Він розповідає, що приймає на своєму підприємстві абсолютно будь-яку упаковку, склад не грає ролі: «Я вам більше скажу: коли говорять, що паперові пакети краще пластикових - це чисте лобі, профанація. Чим таким папір краще для екології, ніж пластикові пакети?»

За його словами, у виробництві паперу використовується не менше хімікатів, ніж при виготовленні пластика. «Перероблятися повинна будь-яка упаковка – чи то шершунчик, поліпропілен, чи папір - ми приймаємо всі», - говорить він.

Існує градація: на підприємстві не платять за приймання деяких видів упаковки, переробки якої в Україні немає. Традиційна вторсировина, звичайно, краща. Макулатуру приймають по 2,5 грн за кг, склобій - по 0,15 грн, найцінніше сміття - щільний поліетилен - коштує 5 грн/кг, ПЕТ-пляшки та стрейч-плівка - 3 грн за кг, алюмінієві банки - 4 грн за кг. По 1 грн платять за кілограм пластмаси, поліпропілену і бляшаних консервних банок. Скільки дають за сміття переробники, Полатьян не зізнається. «Є відходи, на яких ми заробляємо дуже великі гроші, є сміття, на якому ми не маємо нічого», - пояснює він.

Трапляються відходи, які й зовсім не переробляються в Україні (білий пластик та ін.). Щоб не везти на звалище, їх пакують і зберігають до пори до часу. Пізніше з них формують великі партії і відправляють на переробку за кордон, коли знаходять покупця.

Він зізнається, що невеликий «хвіст» у вигляді біовідходів вивозиться з підприємства на заховання. «Ми намагаємося зрозуміти, що з цим робити, але у що ці відходи переробляти - в електро- чи теплову енергію, поки рішення немає», - говорить Полатьян.

У чому бізнес?


«Будь-який бізнес, якщо ним займатися, буде вигідним. Для одних сміття - це проблема, воно їх завалює, вони не знають, що з ним робити. Для інших - це гроші, що лежать під ногами», - відверто каже підприємець. Кілька років тому Полатьян знайшов для себе нову нішу - переробку деревних відходів. За його словами, Обухіввторресурси - єдине підприємство в Україні, яке збирає деревний мотлох - палички для кави, піддони, старі меблі, - і переробляє його в паливні пелети. За рік на Обухівському підприємстві утилізують 10 000 тонн тільки дерев'яних відходів, але тут є куди рости. Тонна пелет з відходів продається за 3000 грн.

Решту відсортованого сміття продають переробникам. Обухівський картонно-паперовий комбінат купує макулатуру, завод «Вітропак» в Гостомелі забирає склобій, інші підприємства забирають полімери.

Сортування сміття має відбуватися в місцях його утворення, впевнений Полатьян. Така модель працює в Японії, Фінляндії, інших країнах. Полатьян розвиває бізнес без залучення зовнішнього фінансування. За його словами, нові машини купуються виключно за рахунок прибутку.

Дивлячись на його приклад, розумієш: сміттєвий бізнес може бути прибутковим, адже купити другий суперсучасний сміттєвоз, який ось-ось доставлять на підприємство, не залучаючи кредити, навряд чи може собі дозволити збитковий бізнес. На торгових майданчиках за аналогічну вживану іноземну техніку просять близько 1 млн грн.

Полатьян пишається тим, що робить, але про доходи компанії мовчить. «У мене немає закордонного паспорта і я жодного разу в житті не був за кордоном. Я залишаюся тут, співаю гімн ночами, щоб ніхто не чув, і вкладаю в країну гроші, які заробив», - віджартовується бізнесмен.

Джерело: http://biz.liga.net