UKRU

Бізнес-публікації

11 серпня

Енергокооперативи для бізнесу.


Мати власну енергетичну інфраструктуру і не залежати від держави та енергогенеруючих компаній-монополістів - така маленька мрія типового українського підприємця.
Якщо для вас перейти на альтернативні джерела енергопостачання або впровадити заходи щодо підвищення енергоефективності самотужки дорого і складно, зверніть увагу на таку форму співпраці, як енергетичні кооперативи. Розповідає керівник освітніх програм Greencubator http://www.greencubator.info/ Андрій Зінченко.

Енергетичний кооператив - це об'єднання громадян з метою забезпечення власних потреб в енергії. Його членами можуть бути і фізособи, і підприємці, і юрособи без обмежень. Кожен має один голос у прийнятті рішень незалежно від паю. Енергетичні кооперативи економічно привабливі насамперед тим, що дозволяють об'єднати обмежені фінансові, трудові та часові ресурси кожного окремого члена, щоб економно задовольняти потреби в енергоресурсах. Енергокооператив як об'єднання членів громади також може претендувати на отримання не підлягаючої поверненню грантової підтримки від міжнародних донорів.

Енергокооперативи можуть виконувати такі завдання:
1. Спільна заготівля енергетичної сировини (закупівля дров, пелет, виробництво брикетів / пелет із соломи та деревини, вирощування енергетичної лози).
2. Оптова закупівля послуг, пов'язаних з енергоефективністю (послуги енергоаудиту, термомодернізації житлових і промислових або офісних об'єктів).
3. Фінансування придбання членами кооперативу енергетичних установок (котлів, акумуляторів, сонячних батарей тощо).
4. Виробництво електроенергії з альтернативних джерел енергії (зокрема, встановлення сонячних і вітроелектростанцій, біоТЕС на соломі і тирсі).
5. Виробництво тепла (як для членів кооперативу, так і для опалення цілих вулиць або районів в селах і містах): в селі установки з видобутку біогазу з відходів тваринництва, в місті - котли на твердому паливі.
6. Автономне нагрівання і постачання гарячої води від геліоколекторів.
7. Охолодження і централізоване кондиціювання приміщень (наприклад, як в Барселоні).

На відміну від енергетичного кластера, куди входять підприємства, які постачають енергопослуги для населення, мета створення енергокооперативів - перш за все отримати ці послуги для бізнесу: економно, спільно, і лише за можливості заробити на цьому. Також енергокооперативи виконують соціальну функцію, створюючи робочі місця, оскільки управляти ними все ж треба.

Чи знаєте ви ... Одним із засновників кооперативного руху в Німеччині був Фрідріх Вільгельм Райффайзен, який заснував і Райффайзен Банк Аваль

Світові практики


За кордоном, в Європі і США, енергетичні кооперативи виступають навіть не альтернативою послугам державних монополістів, а повноцінними гравцями енергетичного ринку.

Так, в Німеччині натепер працюють понад 700 енергетичних кооперативів, забезпечуючи половину потужностей у відновлюваній енергетиці країни. Більшість створені для обладнання будинків сонячними панелями з метою забезпечення особистих потреб господарств і отримання заробітку на продажу електроенергії за «зеленим тарифом».

Успішний відомий приклад: кооператив Friedrich-Wilhelm Raiffeisen Energie з Баварії побудував сонячну електростанцію для своїх членів. У США 904 енергетичних кооперативи утворюють найбільшу в США енергетичну мережу, забезпечуючи енергією 42 мільйони американців, які є співвласниками 42% ліній передачі електроенергії країни. Ще цікавий приклад: Piedmont Biofuels Cooperative www.biofuels.coop/ у місті Пітсборо забезпечує своїх членів біодизелем, який виготовляють з харчових відходів - масла, яке залишається від смаження продуктів у фастфудах. Поширені енергетичні кооперативи також в Австрії, Данії, Нідерландах, Швеції, Великобританії.

Українські реалії


В Україні перші найпростіші енергокооперативи тільки починають створюватися. Найпростіша і найбільш перспективна модель енергетичного кооперативу в умовах українського села - це спільна заготівля декількома фермерськими господарствами сировини для виробництва солом'яних паливних брикетів / пелет. Адже купити таку установку одному господареві дорого, та й сировини у нього одного може не вистачати для завантаження обладнання. У західних регіонах господарі об'єднуються, щоб купувати спільно подрібнювачі для деревини.

Наприклад, кілька господарств, що спеціалізуються на вирощуванні малини, створили в селі Лосятин Тернопільської області кооператив «Ягідній край», разом купили холодильники для зберігання ягід. Для власного енергопостачання придбали установку для виготовлення паливних брикетів із стебел малини, разом нею користуються.

Під Харковом 12 фермерських господарств об'єдналися в кооператив з виробництва біопалива з ріпаку, який самі ж і вирощують. Потрібне обладнання було закуплено на грант.

«Один фермер не міг би отримати велике фінансування по грантовій програмі UNIDO, а енергокооператив, об'єднавши активи, зміг», - розповідає засновник Харківського енергетичного кластера Станіслав Ігнатьєв. Вироблений біодизель фермери використовують для заправки власної сільгосптехніки (що дозволило знизити собівартість продукції), а також для шкільного автобуса і швидкої допомоги. Ще приклад з Харківської області: три приватних домогосподарства створили енергокооператив і отримали спільно дешевий кредит на будівництво міні-СЕС на дахах. Вони не тільки забезпечують себе, але й, створивши юрособу, продають 2/3 виробленої електроенергії, заробляючи близько 10 тис. грн на місяць. Проект окупиться за 2,8 року.

Наразі в Україні побудовано близько 1000 сонячних електростанцій на дахах приватних домогосподарств. З'являються і перші СЕС на дахах багатоповерхівок (чому заважають правові моменти, детальніше https://ecotechnica.com.ua/energy/solntse/1182-pervaya-chastnaya-ses-v-ukraine-na-kryshe-mnogokvartirnogo-doma-nachala- rabotat-po-zelenomu-tarifu.html).

Економіка такого сонячного енергокооперативу прораховується для кожного енергокооперативу окремо. Ігнатьєв звертає увагу, що перш ніж будувати СЕС, треба дізнатися в «Укренерго», чи є у них вільні потужності для підключення.

Станіслав Ігнатьєв підкреслює, що в Україні перспективно вигідно продавати теплоносії і є сенс будувати котельні на біомасі (солома зернових, кукурудзи, соняшнику та інших культур).

Селам експерт рекомендує звернути увагу на будівництво біоТЕС - когенераційних установок з виробництва тепла та електроенергії одночасно на біомасі, що забезпечить їм повну енергонезалежність. За його підрахунками, такі проекти окупляться за два опалювальні сезони.

Однак бурхливому розвитку енергокооперативів в Україні заважає те, що складні моделі кооперативів з виробництва теплової та електричної енергії поки що вимагають отримання дозволів та ліцензій. Саме тому активісти підготували і вимагають прийняти закон «Про споживчі енергетичні кооперативи», який спростить їхню діяльність.

Іван Бондарчук, юрист ЮФ ILF


«Створюючи бізнес-план майбутнього енергокооперативу із забезпечення членів теплом, слід врахувати, що в Україні така діяльність сьогодні вимагає отримання наступнх дозвільних документів, а саме:
1) отримання ліцензій: на виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії; постачання теплової енергії. Відповідні ліцензії видають обласні державні адміністрації;
2) дотримання ліцензійних умов щодо кількості та кваліфікації персоналу, технологічної відповідності процесів, організації бухгалтерського обліку та звітності;
3) затвердження фіксованих тарифів в органах місцевого самоврядування;
4) підтвердження цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані котельні та теплові мережі тощо».

Greencubator організовує тренінги з бізнес-планування для груп, які хочуть заснувати свій енергетичний кооператив. Слідкуйте за анонсами тут http://greencubator.info/.