UKRU

Бізнес-публікації

2 грудня 2016

Огляд ринку. Чому в Україні немає власної кераміки та скла.


Ринок будматеріалів, так само як і інші галузі, пов'язані з будівництвом, переживає не кращі часи. Так, українських силикатників стає все менше, а ринок вітчизняного виробництва флоат-скла і зовсім завмер.
Розвиток українського ринку силікатної промисловості багато в чому залежить від обсягів будівництва в країні, адже на зовнішньому ринку реалізується в 2-3 рази менше цієї продукції, ніж на внутрішньому. При цьому, незважаючи на брак грошей як у девелоперів, так і в покупців, житло в Україні будують і будуть будувати, пише журнал «Топ-100. Рейтинги найбільших. 500 найбільших виробничих компаній України».

Збільшувати частку українських будматеріалів, у тому числі й силікатів, забудовники почали ще в 2013 році. Однак, за словами Івана Салія, президента Всеукраїнського союзу виробників будівельних матеріалів і виробів, через бездіяльність української влади в країні в цілому і на цьому ринку зокрема досі панує повний хаос. При цьому з 2014 року будівельна галузь практично стоїть, про що свідчить негативна динаміка обсягу будівельних робіт: скорочення у 2014 році склало 21,7%, а в 2015-му — ще 14,9%.

Експерт також додає, що ситуацію посилив і військовий конфлікт з Росією, яка була для українських виробників найбільшим ринком збуту будматеріалів, зокрема, туди вивозили щебінь, керамічну плитку та інші товари.

Керамамама

Керамічне виробництво в Україні розвивається у двох напрямках: будівельна кераміка (плити, кафель, цегла, черепиця тощо) і кераміка для побуту (глиняний і фаянсовий посуд тощо). Так, за даними Держстату, обсяг реалізації вітчизняних керамічних будматеріалів у 2015 році склав трохи більше 5 млрд грн, а побутової кераміки — 1,3 млрд грн, що вище показників 2014-го на 18,7% і 39,2% відповідно. За підсумками січня-червня 2016 року керамічних будматеріалів було реалізовано на 3,03 млрд грн, а побутової кераміки — на 769 млн грн.

Втім, побутова кераміка вже давно не є в Україні значущим джерелом доходу. За даними Анатолія Титова, директора «АТТА», з 16 підприємств, які колись випускали порцелянові вироби, мало хто залишився на ринку. «Коростенський фарфор», який багато років виступав одним з найбільших виробників порцелянового посуду, закритий. Та ж доля спіткала і Городницький фарфоровий завод. Ліквідовані Фарфоровий завод і Завод художньої кераміки у Полонному. Також не функціонують Васильківський, Кам'яно-Бродський і Дружківський заводи, а на колишньому Київському експериментальному кераміко-художньому заводі наразі випускають взуття.

C керамічними будматеріалами в Україні не все гаразд ще з часів кризи 2009 року. Згідно з результатами дослідження українського ринку керамічної плитки GFK для Української асоціації кераміки, у 2009 році було рекордне падіння обсягів імпорту керамічної плитки в Україну — на 63% у грошовому вираженні, до $62 млн. За даними Держстату, у натуральному вираженні обсяг імпорту плитки з 594,4 тис. тонн у 2008 році знизився до 202,9 тис. тонн в 2009-му, тобто на 65,9%. При цьому інвестиції у вітчизняну галузь керамічної плитки знизилися приблизно в 10 разів.

Знижуються обсяги вітчизняного виробництва керамічної плитки. Причому криза 2009 року на вітчизняних виробниках фактично не позначилася — обсяги виробництва, за даними Держстату, не тільки не зменшилися, але навіть трохи збільшилися — на 7,3%, до 44,3 млн кв. м.

Зараз в Україні власне склоробне виробництво для будівельних потреб відсутнє взагалі

Проте вже у 2013 році почалося падіння виробництва. Так, якщо в 2012-му було вироблено 62,2 млн тонн плитки, то в наступному вже на 5,6% менше. У 2015 році В Україні виробили всього 44,7 млн тонн плитки, що трохи більше показника 2009-го.

Саме тому, за словами Івана Салія, завданням №1 ще з кінця 2015 року є «перезапуск» ринку керамічної плитки. Експерти ринку виступають за розвиток експортного спрямування, особливо враховуючи те, що в Україні зосереджено 30% світових запасів глини та каоліну. До речі, Італія та Іспанія, світові лідери з експорту керамічної плитки, щорічно продають за кордон 100-200% від обсягу внутрішнього ринку, тоді як в Україні цей показник ледве сягає 30%.

Тим не менш «перезапуск» ринку керамічної плитки в Україні мало-помалу, але все ж таки відбувається, хоча й не зовсім в експортному напрямку. Про це свідчить той факт, що українським ринком зацікавилися в ЄБРР. У липні 2016 року стало відомо, що банк має намір інвестувати в розвиток підприємства «Карпатська кераміка» (входить до ГК «Епіцентр»), що займається виробництвом керамічної плитки потужністю до 2 млн кв. м на рік.

Втім, суттєвим стримуючим фактором розвитку нових виробництв керамічної плитки для України може стати відсутність внутрішнього ринку збуту готової продукції.

Усього за січень-липень 2016 року в Україні було вироблено 23 754 тис. кв. м керамічних плит та плиток. Основними виробниками є ДК «АТЕМ» (завод «РМ-Інвест»), «Интеркерама», «Керамічна група «Голден Тайл» (Харківський плитковий завод), «Нота Кераміка», «Зевс Кераміка», Atis, українські виробничі потужності компаній Cersanit і Opoczno, Львівський керамічний завод, завод «Агромат-Декор» та ін.

Потребують скління

У різні часи в Україні функціонувало близько 30 заводів з виробництва скла, переважна більшість з яких виробляли не архітектурне, а пляшкове скло. Для будівельних цілей скло випускали лише два великих підприємства, на які припадала левова частка (95%) усього виробництва в Україні. Мова йде про Лисичанський склозавод «Пролетар» — єдиний, що виробляв в Україні листове скло за флоат-технологією. Проте в кінці 2012 року виробництво стало скорочуватися. Причина — величезні борги за газ, електроенергію і оренду. А в травні 2014-го виробництво було повністю зупинено. Під час окупації Лисичанська бойовиками в цехах заводу знаходилася база терористів, по якій 2 липня було нанесено авіаудар, в результаті чого був повністю знищений один із цехів.

До 2013 року на ринку працював ще один оператор — «Будскло». Однак через те, що виробничі потужності підприємства розташовані у Донецькій області, воно було змушене згорнути діяльність. На підприємстві випускали листове скло за методом вертикального витягування, який вже давно визнано застарілим і не користуються особливим попитом ні в Україні, ні за кордоном.

Наразі ж в Україні власне склоробне виробництво відсутнє взагалі, тому потреби ринку покриває імпорт. У трійці найбільших постачальників скла в Україну — AGC Flat Glass, найбільший в світі виробник листового скла; NSG Group, яка вважається лідером в області інноваційних технологій виробництва флоат-скла; і один з найстаріших транснаціональних концернів Saint-Gobain, який є виробником не лише скла, але й інших високотехнологічних будівельних матеріалів. Присутній на українському ринку і міжнародний концерн Guardian, що славиться своєю інноваційністю та архітектурним склом з магнетронним напиленням під ТМ SunGuard. Також відомий в Україні своїм автомобільним склом концерн Pittsburgh Plate Glass Co.

За словами Андрія Стадника, експерта з управління проектами та інвестиційного менеджменту BFM Group Ukraine, виробникам, які все ж таки ризикнуть зробити ставку на розвиток скляної промисловості в Україні, необхідно в першу чергу витіснити з ринку вікна застарілих конструкцій, які все ще займають до 40% всього віконного виробництва, з одночасним заміщенням тягнутого скла на листове флоат-скло.

За оцінками експертів, натепер у нас в країні відчувається явний дефіцит скла. Основний імпорт листового скла — це високоякісне скло марки М0. Лисичанський «Пролетар» за своїми потужностями і якістю продукції «за життя» не відповідав вимогам замовників. Замінити його в цій нелегкій іпостасі міг би завод компанії Gaurdian Europe, чиє будівництво під Києвом вже давно анонсується столичною владою. Розглядалася свого часу і можливість створення нового виробництва на базі Бучанського заводу скловиробів. Але все це так і залишилося в планах через вимоги європейців збільшити загальні обсяги продажу їхньої продукції в Україні, чому в той момент перешкоджали високі мита.

У даний час в Україні гостро не вистачає і такої скляної підгалузі, як переробка листового скла. Її потенціал більш ніж значний. Якщо вдасться його реалізувати, то Україна з часом зможе слідом за країнами європейського співтовариства повністю перейти на використання виробів зі скла в будівництві і практично припинити використання в ньому «сирого» скла.

Втім, найбільш перспективним видом скляної справи для організації виробництва наразі все ж є флоат-скло, потужності з виробництва якого у нас відсутні. Основні поставки йдуть з Білорусі, Європи, а також останнім часом і з Китаю. Імпортується високоякісне скло відомих світових фірм: Асахі, Glaverbel, Guardian, Pilkington, Saint-Gobain, PPG, Sisecam, а також їхніх дочірніх фірм у Польщі, Німеччині, Австрії, Франції, Швеції, Фінляндії. Експерти вважають, що для повного заміщення імпортного листового скла в Україні майбутнім вітчизняним виробникам необхідно буде покрити дефіцит мінімум 35 млн кв. м на рік.

Джерело: http://delo.ua