UKRU

Бізнес-публікації

8 вересня 2016

Кейс. Час на «Сієсту».


Унікальну модель крісла-гойдалки розробив і випускає підприємець з Черкаської області Владислав Косян. Siesta, так називається модель, має конструкцію, яка ніде у світі не зустрічається, стверджує він. Якісний та унікальний продукт, вважає підприємець, – це пряма дорога на експорт.
Владислав Косян за освітою зовсім не конструктор або дизайнер. Він – «мореман», за фахом штурман. Історія над ним пожартувала: пішов на службу в СРСР, а повернувся у незнайому країну, якій виявився не потрібен. Владислав перепробував багато видів діяльності. «Дерев’яним» бізнесом зайнявся випадково. У 1999 році він займався регіональними вантажними перевезеннями. Одного разу віз дошки до Одеси. Поспілкувався із закупниками, зрозумів, що бізнес нескладний, вирішив купити пилораму. Поставив її у себе на подвір’ї та став робити дошки. З часом знайшов відповідне місце для виробництва, помалу докупав устаткування. Розширював асортимент продукції, спеціалізуючись на різних видах погонажа: блокхаус, вагонка, піддони. Бізнес можна назвати сімейним – дружина підприємця допомагає йому в усіх справах. Як каже підприємець, вони з дружиною – це цілий офіс у двох особах: самі собі маркетологи, логісти, постачальники та фінансисти.

До речі, у Дубіївці Черкаської області, де і розташоване підприємство, лісозаготівля та обробка деревини – найпоширеніший вид діяльності. Втім, уся Черкащина славиться хвойними та листяними лісами, а відповідно, деревиною.

Напрям деревообробки був першим і продовжується досі. Закуповується сира деревина, розпилюється, сушиться, проходить обробку в цехах до кінцевого вигляду… Увесь цикл триває 20 днів. Як констатує Владислав Косян, ринок цієї продукції досі падає: адже вона є сировиною для будівельної галузі, яка не проявляє поки оптимізму. «Наша продукція якісна, але масштаби виробництва невеликі. На місяць продаємо близько тисячі квадратних метрів деревини. До нас звертаються, наприклад, будівельні компанії – хочуть багато продукції, але за дуже низькою ціною, а якість їх не цікавить. Ми такий попит задовольнити не можемо. Конкуренція в нашому регіоні дуже значна, підприємці постійно демпінгують і продають тільки за рахунок низької ціни. Вихід для себе ми знайшли вже давно – не робити те, що роблять усі», – розповідає Владислав Косян.

Одним з напрямків подальшого розвитку стало виробництво будинків, альтанок, лазень. Застосовувалася каркасно-щитова технологія: будується каркас з брусів і дошки, в середину прокладається утеплювач, зовні обшивається вагонкою. Зводиться така будівля швидко, коштує дешевше за звичайний будинок, оскільки робиться без фундаменту. А найголовніше, вона дуже екологічна. Такі будинки підприємці будували для замовників зі свого регіону, Києва, Одеси. Клієнтів знаходили через сайт, та й самі клієнти знаходили компанію завдяки сарафанному радіо. Замовляли лазні, альтанки, дачні будиночки. Але криза 2008 року на цьому напрямку діяльності поставила точку.

Нестандартний підхід до роботи черкаські підприємці проявили і в такому стандартному напрямку, як виробництво меблів. На відміну від переважної маси конкурентів, які не надто замислюються про оригінальність форм та якість сировини, Владислав Косян і його дизайнери створили колекцію меблів з натуральної деревини із застосуванням технології холодного гнуття. До речі, її широко використовував для своїх робіт знаменитий майстер-червонодеревник Міхаель Тонет з Відня. Собівартість такої продукції була значною, тому й роздрібна ціна меблів виявилася вищою за середню по ринку. Робили ліжка, тумби, табурети, дамські столики, шафи-купе, корпусні меблі. За якістю та красою продукції черкаські меблярі конкурували з виробниками дорогих італійських меблів, зроблених насправді з шпонованої ДВП, а ніяк не з натурального дерева, які вигравали лише через розкручений бренд країни. Продукція ФОП Косян продавалася у Києві, Павлограді, Черкасах (на орендованій площі). Замовляли оригінальні меблі й відомі особи, наприклад, клієнтом став переможець конкурсу «Україна має талант» 2013 року ілюзіоніст Віталій Лузкар.

«Я як виробник закладав 25-30% рентабельності при виробництві меблів. Ринок показав, що це межа: при більшій вартості український товар не купують, яким би унікальним він не був. Купувати можуть товар, який у рази дорожчий та гірший, але імпортний. Працювати з дистриб’юторами або посередниками ми не захотіли, оскільки вони хочуть отримувати мінімум 40% від вартості, нічого не виробляючи. У результаті орендували площі, оплачували роботу персоналу й торгували напряму», – згадує підприємець.

Поки долар був стабільний, замовлень було достатньо. Після останньої кризи попит різко впав, і меблевий напрям «стиснувся» до однієї позиції – крісел. Але саме вони стали «зірковим» товаром Владислава Косяна.

Крісло-гойдалка Siesta не просто дуже зручне. У нього сідаєш і через 10 хвилин засинаєш. Причина не лише в анатомічній будові подушок, дуже м’якому перекочуванні, але і в тому, що для розгойдування достатньо… витягнути та зігнути руку або погойдати ступнею. Така гра з рівновагою та центром тяжіння – результат дворічних експериментів підприємця. Ніжки крісла також унікальні – в них немає вертикальних кріплень, крісло качається на двох «підковах». У них і секрет. Зроблені ці дуги не зі склеєних фрагментів-секцій, а з цілісних ламелей. Розпарені та оброблені спеціальним клеєм, вони закладаються в прес і, висихаючи, набувають необхідної форми. Що цікаво, тендітна на вигляд конструкція насправді дуже міцна. Знятий на відео експеримент показує: на кріслі може спокійно качатися гірка мішків з цементом загальною вагою 275 кілограм! Перш ніж крісло стало ідеальним, йому передувало вісім «ранніх версій».

«Українські виробники переважно копіюють моделі один у одного, – розповідає Владислав Косян. – Їх просування – демпінг. А я пішов шляхом створення унікального продукту. Краще робити одну категорію продукту, але у великій кількості, ніж багато категорій потроху. Це менш витратно з точки зору оренди, оплати персоналу, логістики. Зараз я продаю крісла тільки через інтернет. Максимальні продажі досягали 90 штук на місяць. Але останнім часом існує тенденція до падіння попиту в Україні. Тому я вирішив орієнтуватися на експорт».

Попит в інших країнах на товар буде, впевнений підприємець. Унікальні крісла вже зараз купують не лише жителі нашої країни.Товар надсилається покупцям через «Нову Пошту» до кордону, а там вони приїжджають і забирають. Але така схема все ж не дуже зручна, і наявність представництва за кордоном має активізувати продажі. Владислав Косян зареєстрував компанію в Польщі і планує відкривати там виробництво й відділ продажів. «В Україні дешева сировина (по суті, я її сам собі й забезпечую) і робоча сила. Я буду виготовляти тут усі дерев’яні елементи, експортувати, а на місці збирати, наповнювати та обшивати каркас. Ну і, зрозуміло, займатися продажами й просуванням крісел. Почну, як і в Україні, торгівлю через інтернет, – ділиться планами співрозмовник, – вже запускаю сайт у Польщі. Контекстна реклама добре працює. На українському сайті у мене досить багато відвідувачів на день, щодня отримуємо 2-3 замовлення. Сподіваюся, в Польщі результат буде не гірший. З часом спробую працювати на європейських виставках». Сподіваються на нові горизонти бізнесу й усі 30 співробітників, які працюють у компанії. Розширювати товарний асортимент поки не планується, але якщо ситуація зміниться на краще, фірма знову зможе повернутися до випуску повного переліку своїх оригінальних меблів. Можливо, вже для європейського покупця, який колись буде готовий купувати меблі тільки через те, що вони – українські!

Співпраця з банком

У Райффайзен Банку Аваль я обслуговуюсь з 2004 року. Це дуже зручний і стабільний банк. Користуюся розрахунковим рахунком, карткою підприємця, кредитами. Брав кредит на купівлю устаткування, купував автомобілі в кредит. Хочу відзначити важливий момент. Коли у 2008 році почалася криза, у нас були кредити і в гривні, й у валюті. Але банк не збільшив ставки, не змінив умови. Це допомогло нам вистояти. Кредит ми змогли виплатити. Користуюся овердрафтом – поповнення обігових коштів, закриття касових розривів. В першу чергу це важливо для закупівлі сировини, адже виробничий цикл такий, що від моменту надходження сировини до продажу товару минає більше місяця.

Мене запрошували багато банків, але ніхто не зміг запропонувати умови кращі та продукти цікавіші, ніж Райффайзен Банк Аваль. Сьогодні жоден банк не може запропонувати кращі умови по кредитам, адже саме кредит – це основа підприємницької діяльності. Для мене важливо і те, що у банку мене знають, є свій менеджер, довга історія.