UKRU

Бізнес-публікації

12 серпня 2016

Перші та ранні.


Вирощування ранніх фруктів – справа складна й ризикована, але високомаржинальна.

Сезонні особливості

Цього року ранні фрукти, передусім суниця садова (вона ж полуниця), почали надходити до продажу приблизно на тиждень раніше, ніж торік. Незважаючи на досить прохолодну й дощову весну, перші ягоди з’явилися в продажу вже у другій декаді травня. Більш масово вихід цієї продукції спостерігатиметься на самому початку червня, тоді як минулого року, за спостереженнями керівника напрямку «Овочі та фрукти» оптового ринку «Столичний» Ірини Данько, це сталося приблизно в десятих числах червня.

«Дата виходу продукції залежить виключно від погодних умов, а ціна – передусім від економічної ситуації в країні та курсу валют. Порівняно з минулим роком, ціни на полуницю особливих змін не зазнали. Як торік, так і цього року оптова вартість перших суничних ягід становила 40 грн за кг, просто цього року вони з’явилися в продажу раніше», – розповідає Ірина Данько. Головними регіонами-постачальниками ранньої ягоди є Херсонська та Одеська області. Більш пізні сорти вирощують переважно у Вінницькій, Житомирській і Черкаській областях.

Рання черешня зазвичай надходить у продаж приблизно 25 травня, більш масово вона починає продаватися з 1-5 червня. «Ми спілкувалися з виробниками ще у середині травня і зрозуміли, що цього року черешня очікується тоді ж, коли і завжди», – уточнює Ірина Данько.

Почати з кінця

Одна з найбільших проблем фруктового ринку – це доставка, логістика і збут. Тобто те, що багато виробників досі не можуть налагодити всередині країни і що заважає їм вийти на сусідні закордонні ринки.

«Починати потрібно з кінця, вивчивши ринок збуту. А місце для нових гравців на ринку є, головне – підходити до справи обдумано, від самого початку знати, що ви плануєте вирощувати й для кого», – розповідає керівник проекту «АПК-Інформ: овочі та фрукти» Тетяна Гетьман. За її словами, до 2013 року виробництво садової суниці нарощувалося високими темпами, у деяких регіонах посадкові площі збільшувалися на 15-20% щороку. Відповідно, зараз ці плантації дуже активно плодоносять. «З урахуванням того, що практично єдиним закордонним ринком збуту для нас була Росія, а тепер цей напрямок закрився, майже весь обсяг виробленої продукції буде йти на внутрішній ринок», – каже аналітик.

Щоправда, за словами Ірини Данько, російський ринок збуту не зник зовсім, а скоротився на третину, хоча возити доводиться не прямо, а через Білорусь. «Більша частина мелітопольської черешні, до речі, найкращої, раніше йшла у Росію, адже там її можна було продати у 2-2,5 рази дорожче, ніж тут. Наприклад, якщо в Україні рання черешня коштувала 50 грн за кг, то в Росію її можна було продавати по 100-120 грн за кг», – пояснює вигідність східного ринку збуту Ірина Данько.

І все ж головним напрямком збуту для українських виробників ранніх фруктів і особливо ягід залишається внутрішній ринок. Передусім мова йде про свіжу продукцію, яку найважче перевозити на великі відстані. Заморожені та перероблені ягоди та фрукти експортувати значно легше, і на це є попит з боку європейських країн, адже головна перевага українських виробників – це дешевизна продукції, спричинена дешевою робочою силою. Тому найвигідніші сегменти фруктового бізнесу на експорт – це ті, де потрібно застосовувати ручну працю. Наприклад, йдеться про збирання суниці чи малини для свіжого ринку. Водночас малину, призначену для подальшої переробки, вже можна збирати механізованим шляхом.

Що ми можемо Оскільки ягоди потребують ручної праці, європейські перспективи для українських підприємств досить непогані. Щоправда, реалізувати їх, за даними Тетяни Гетьман, ще не вдалося нікому. «Поки що українські підприємства не експортують свіжу ягоду до Європи», – розповідає вона. Водночас саме країни ЄС стали головним закордонним ринком збуту заморожених ягід для українських виробників.

Потенціал ягоди – передусім у заморозці. Свіжу малину (на відміну від «малини червоної») проблематично перевозити навіть у межах території України, не кажучи вже про те, щоб перетнути кордон і потрапити на європейський ринок.

Лохина значно більш транспортабельна, ніж інші, м’які ягоди, тож у неї непогані перспективи. Тому всі великі проекти з вирощування лохини, які зараз закладаються в Україні, одразу орієнтуються на дотримання європейських норм, щоб спростити вихід на західний ринок збуту.

Ще одним цікавим і перспективним напрямком ягідництва фахівці вважають вирощування «малини червоної», яку в Україні використовують у досить невеликих обсягах і переважно в сегменті HoReCa, а в Європі вона користується чималим попитом. «Це як раз той продукт, який найкраще підходить для транспортування у свіжому вигляді, оскільки в ягодах присутні хвостики плодоніжок, їх проблематично обчищати для заморожування, але вони додають твердості й запобігають розчавлюванню ягід під час перевезення», – пояснює Тетяна Гетьман.

Цікаво, що попит на ягоду зростає і всередині України. Роки два тому, розповідає Тетяна Гетьман, підприємці, які займаються заморожуванням, могли дозволити собі закупати малину за ціною 10-15 грн за кг, вона вважалася неприйнятною для фермерів, які могли продавати цю продукцію по 20-25 грн за кг на свіжому ринку. Минулого ж сезону підприємці купували продукцію по 35 грн за кг, тому що був попит на українську заморожену ягоду з боку Європи.

Самі собі

Головним недоліком українського фермерства фахівці називають невміння об’єднуватися. На ринку є багато малих підприємств, яким дуже важко й дорого, а інколи й неможливо, закуповувати добрива, посадковий матеріал, техніку для обробки тощо. Самотужки мале підприємство не може собі дозволити великі закупівлі, а на малих не може отримати оптову знижку. Водночас, якби вони об’єднувалися, то могли б купляти, наприклад, добрива за оптовими цінами або один трактор чи збиральну машину на кількох господарів. За існуючих умов виробники часто змушені продавати вирощену важкою працею продукцію за невисокою ціною на місцевих базарах чи ще дешевше – посередникам.

Окрім того, великі посередники й реалізатори потребують якісного товару, стабільних поставок і досить великих обсягів продукції, що не може собі дозволити малий фермер. Проблему та її наслідки Тетяна Гетьман пояснює на прикладі винограду, його так само вирощують багато дрібних виробників, у яких не вистачає потужностей на подальшу роботу з ним. «Наприклад, в Одесі завантажують в машину високоякісний охолоджений виноград, але до Києва він приїжджає вже у вигляді вина. Причини? Прогалини у процесі вирощування, наприклад, неправильне підгодовування, потім його неправильно зібрали, наприклад, після дощу, порушили температурний режим під час збирання – ось у підсумку і виходить низькопробний продукт за високою ціною», – пояснює аналітик. Тож, за її словами, мережі на цьому обпеклися не раз, і тепер вважають за краще купляти дорожчий, але якісніший імпортний виноград. Наприклад, у Туреччині зараз можна взяти товар у достатньому обсязі і гарної якості, який пролежить на прилавку щонайменше тиждень.

Несподіваний вихід із ситуації знайшли у мережі гастромаркетів Winetime. Сама мережа входить до складу «Аснова Холдингу», серед активів якого є також підприємство з вирощування фруктів і овочів ТОВ «Савхоз», розташоване у Київській області. Маючи потужності і для вирощування врожаю, і для його збуту, в компанії вирішили поєднати ці можливості. «Поки що ми співпрацюємо з іншими фермерськими господарствами, які постачають нам у тому числі й ранні фрукти та ягоди. Проте вже найближчим часом ми запропонуємо нашим покупцям органічну продукцію, вирощену на наших власних угіддях спеціально для маркетів Winetime», – розповідає імідж-директор мережі Світлана Зозуля.

Важко й вигідно

Проте, незважаючи на всі складні обставини й дорожнечу вирощування, фруктовий бізнес – справа вигідна, особливо це стосується ранньої продукції. Будь-яка ягода, суниця чи черешня, вимагає чималих капіталовкладень – у вирощування, розведення, обробку, транспортування. Але всі ці витрати зазвичай виправдовуються.

«Рання продукція – це досить ризикований бізнес, тут прибутки значно більші, ніж у вирощуванні звичайних фруктів, але й ризики вищі. Особливо вигідний ягідний бізнес, який хоча і потребує чималих затрат, проте й прибуток приносить досить високий: інтенсивна робота протягом 3-4 місяців забезпечує фермерам такий заробіток, якого їм цілком вистачає на весь рік», – розповідає Ірина Данько.