UKRU

Бізнес-публікації

3 серпня 2016

Євроінтеграція. Можливості для ведення бізнесу з Норвегією.


Що може стати предметом бізнесу українців у Норвегії, які українські товари-послуги можуть зацікавити цей ринок і що треба знати про особливості роботи з норвезькими партнерами? Розповідає Лана Нур (Lana Nord), аудитор, директор компанії Storslått eiendom AS, Осло (http://work-in-norway.net/), українка за походженням, яка живе і працює в Норвегії з 2002 року і займається консультативними послугами для іноземців та іноземного бізнесу в Норвегії.
Чим привабливий норвезький ринок

Норвежці мають найвищий в Європі рівень валового національного продукту на душу населення, а також найвищий в Європі індекс купівельної спроможності населення. «У Норвегії мало різноманітності й завжди є місце для нових товарів і послуг або для вдосконалених старих. У країнах Європи люди роблять великі закупівлі на тривалі періоди. А ось норвежці, як і українці, полюбляють ходити в магазини часто і робити невеликі закупівлі», – каже Лана Нур. Якщо не враховувати нафту і газ, то імпорт у Норвегію на 30% перевищує експорт. У Норвегію завозиться багато машин і транспортних засобів з Німеччини, Японії, Південної Кореї. Друга за розміром група імпорту – це дорогі мобільні телефони, комп’ютери і планшети. З Китаю в Норвегію приходять устаткування і одяг. З Бразилії експортується аграрна продукція, особливо соя і протеїнові добавки для вирощування риби на фермах. Найбільше харчової та аграрної продукції завозиться з найближчих сусідніх країн: Швеції, Німеччини, Великобританії та Данії.

Близько 50% усієї їжі та напоїв, які продаються в Норвегії, – це імпорт. Норвегія імпортує рибу, тютюнові вироби, молочні вироби та яйця, каву, чай, какао, спеції, напої, цукор, мед, овочі, фрукти, пшеницю, злаки і злачні продукти, м’ясо і м’ясні вироби.

Твердий сир обкладається високими податками при завезенні в Норвегію, тому у продажу дешевий сир місцевого виробництва. Кава і цукор не виробляються, тому вони не оподатковуються при завезенні. Норвегія також не обкладає податками аграрну продукцію з країн, що входять у список OECDs DAC (сюди входить і Україна) і видає окремі концесії (безмитні дозволи) на певну аграрну продукцію по так званому GSP-ordning. (Ці питання, на жаль, ще до кінця не врегульовані урядом України і дозволи не працюють за деякими продуктами, але така можливість в цілому є. Треба додатково дізнаватися про всі норми для конкретного продукту.)

Практично усі норвезькі експерти кажуть, що ціни на продукти в Норвегії дуже сильно завищені, і в країні є місце для нових і більш дешевих товарів, але треба примудритися потрапити на цей ринок. Так зайшли виробники індійської їжі тандорі: вони безпосередньо звернулися до власників однієї з продуктових мереж, і зараз їх продукція успішно рекламується, продається, її полюбляють норвежці.

Логістика – не проблема


«Провезти товар наземним транспортом з України в Норвегію коштує дешевше, ніж перевезення по самій Норвегії, якщо використовувати українських перевізників «від дверей до дверей», а не залишати товар на складі в Осло. Багато західних перевізників тимчасово припинили перевезення в Україну через військові дії, деякі підвищили ціни», – каже Лана Нур.

Норвегія – це маленька країна з населенням трохи більше 5 мільйонів жителів, 25-30% з яких – іноземці. Тобто, за українськими мірками, вся країна приблизно такого розміру, як Київ з довколишніми поселеннями. Але щільність населення в Норвегії найнижча в Європі (13 осіб на 1 кв. км), тоді як у Києві щільність населення – 3466 осіб на 1 кв. км. Країна розтягнута настільки, що відстань від півдня до півночі Норвегії приблизно така сама, як від Осло до Запоріжжя. На машині ви її здолаєте за три дні.

Морський зв’язок між, наприклад, Одесою та Осло не розвинений. Багато кораблів з Китаю везуть товар у Данію, а звідти він вже розходиться по Норвегії, що сильно підвищує вартість перевезень. Усе транспортування з Китаю в Данію (треба зібрати всі товари в порту наземним і повітряним транспортом, а потім відправити їх морським шляхом) іноді може коштувати дешевше, ніж перевезення з Данії в Осло.

У Норвегії люди сконцентровані навколо чотирьох міст – Осло (близько 800 тисяч), Берген (близько 260 тисяч), Трондхейм (близько 200 тисяч) і Ставангер (близько 125 тисяч). Усі інші території в Норвегії – сільські, навіть з урахуванням того, що багато селищ отримали статус міста. Незважаючи на такий сільський життєвий устрій, норвежці відрізняються потягом до комфорту, і навіть у найбільш глухому і нелюдимому куточку в їх будинках є Wi-Fi і найновіша техніка.

Потрібні послуги

Через високі витрати – зарплата, податки, оренда тощо – багато норвезьких фірм виносять виробництво та обслуговування систем в інші країни. Наприклад, IТ-обслуговування онлайн-магазинів, обслуговування клієнтів за бухгалтерськими програмами та ін. Тут є великі можливості для України: отримати безповоротні інвестиції, розвивати бізнес, створювати робочі місця і розвивати попутний бізнес.

У Норвегії велика нестача медичного персоналу (різного виду лікарів, медсестер, акушерів, геріатричних працівників) і установ, які надають ці послуги. Українські фірми могли б працювати у цій сфері, але, звичайно, вони повинні мати і дозволи, і кваліфікованих працівників, які на високому рівні володіють свої справою, а також англійською і норвезькою мовами.

Норвежці – допитливі люди, вони подорожують в середньому 3-4 рази на рік. Це один з найвищих показників у Європі. Для них буде цікавим етнотуризм в Україну, впевнена Лана Нур. «Коли я розповідаю про те, що в Україні з кісточки вишні, яку виплюнули, може вирости дерево, – це викликає фурор у норвежців. Наприклад, в Осло у відкритому грунті не вдається виростити навіть кріп і петрушку. Щоб щось виростити в Норвегії, потрібна виключно покупна земля і дорогі штучні умови, а в Україні це все так просто», – ділиться вона.

У Норвегії є можливість безоплатного державного фінансування бізнесу. Українські фірми можуть отримати таке фінансування у тому випадку, якщо в них є норвезька фірма-партнер. Фінансування може здійснюватися з різних фондів одночасно, його можна подовжувати або отримувати під різні проекти для однієї і тієї самої фірми. Фінансування може досягати кількох мільйонів норвезьких крон (до 250 000 доларів), розділених на декілька років, оскільки одразу всю суму підприємства не отримують. Зазвичай для отримання такого фінансування фірми звертаються до розробників фінансових проектів, які беруть за свої послуги 20% від отримуваної суми.


У чому складнощі роботи

Особливістю норвезького ринку є монополія на багато видів продукції і послуг. Наприклад, у Норвегії лише 4 великі мережі продуктових магазинів, лише 2 великі виробники молочної продукції, лише один офіційний представник Chevrolet чи якоїсь іншої автомобільної марки, один виробник квасу, один магазин з продажу алкоголю тощо. Те саме стосується й інших галузей. Хоча в Норвегії й існує антимонопольне законодавство, але на практиці, звичайно, це важко і перевірити, і довести.

Нещодавній приклад: на ринок зайшла німецька дешева продуктова мережа «Лідл», яка, здавалося, мала і досвід, і ресурси, але вона була витіснена чотирма норвезькими монополістами на ринку продуктів. Маленькі фірми і виробники змушені шукати інші стратегії: вони продають ексклюзивність, якість, креативність і т. ін. за високу ціну, тоді як великі торгові мережі продають однакові товари і більше рекламують низькі ціни та інші аспекти. Таким шляхом можуть піти й українські виробники.

Наступна особливість – чіткі правила ведення бізнесу. Для нового бізнесу немає жодних поблажок або більш м’яких умов – як у податковому і трудовому законодавстві, при розмитненні, так і в отриманні різних дозволів, ліцензій та ін. Наприклад, будівельні фірми, окрім загальних ліцензій, дозволів, вимог до компетентності працівників, капіталу, безпеки, повинні також дотримуватися усіх норвезьких приписів по будівництву, яких нараховується багато сотень.

Потрібне знання мови. У Норвегії практично кожна людина розмовляє 3-4 мовами. Окрім англійської, бажано знати норвезьку.

Потрібен високий рівень культури обслуговування. «На жаль, у Норвегії є стереотип, що люди з України не вміють працювати у сфері послуг. Відзначу, що існують курси для співробітників підприємства, які вирішать проблеми і з мовами, і з сервісом», – каже Нур.

Виходячи на ринки Норвегії, важливо знати, що норвезький споживач сильно захищений законом. Гарантія на товари в Норвегії – 2 роки рекламації та 3 роки гарантії, в сумі 5 років, що набагато більше, ніж в країнах Європейського союзу. У продуктовому магазині ви можете повернути будь-який продукт, який відкрили і спробували, тільки тому, що вам не сподобався його смак. Якщо в партії фаршу була виявлена якась бактерія, то магазин не лише вилучає всю партію з продажу, але і зв’язується з усіма, хто вже купив цей фарш, і повертає їм гроші, а також оплачує лікування, якщо щось сталося. Ці правила працюють у Норвегії до автоматизму.

Особливості менталітету норвежців

Особливістю норвезького бізнес-менталітету Лана Нур називає фразу «Не поспішай, бо встигнеш». Наприклад, вихідні й відпочинок з сім’єю для норвежців – це святе. У ці дні, а також після 21:00 вже ніхто не дзвонить з питань бізнесу. Норвежці воліють отримувати запити і відповіді по e-mail, не заважаючи один одному. Відповідь може прийти і через день, і через два, а може і через місяць. Тоді як українці звикли все вирішувати одразу по телефону.

У Норвегії не прийнято виділятися, головне – бути як всі (і в одязі, і в інтонації, і в мисленні) на роботі і в побуті. Відрізняється також дрес-код. У Норвегії на роботу приходять у простому одязі, а вже після роботи вбираються в костюми.

«Складність для іноземця на норвезькому ринку – в строгій регламентованості суспільства, що не дає можливості всьому новому виникати дуже швидко. Саме тому найлегше потрапити на норвезький ринок через партнерів, які добре орієнтуються і в норвезькій купівельній ментальності, і в усіх правилах, і вже мають напрацьовані ринки збуту товарів і послуг. Можна пробувати і самостійно. Тільки треба мати чітку тактику в усьому – в цінах, логістиці, рекламній стратегії», – впевнена Лана Нур.