UKRU

Бізнес-публікації

27 липня 2016

Ринок. Гарячий сезон для холодних ласощів.


Українці відкрили для себе італійське джелато – саме той вид морозива, який в усьому світі та у нас виробляє переважно малий і середній бізнес.
Ринок морозива в Україні, як і решта продовольчих сегментів, падає, діляться невтішною статистикою експерти. Така тенденція, за даними компанії Pro-Consulting, спостерігається вже котрий рік поспіль. Останнього разу ринок показував позитивну динаміку у 2012 році, коли зріс на 7,5%, до 106,2 тис. тонн. Проте вже наступного року показники зменшилися на 6,1%, до 99,7 тис. тонн, і відтоді продовжують падіння.



Поле для великих гравців

Проте навіть у такій негативній динаміці можна знайти позитивні моменти. По-перше, показники падіння ринку морозива майже ідентичні показникам роздрібного товарообігу. За даними Держстату, у першому півріччі 2015 року обіг роздрібної торгівлі знизився на 24,6% порівняно з першим півріччям 2014-го. В цілому за підсумками 2015 року падіння обсягів роздрібної торгівлі склало 20,7%. Таким чином, очевидно, що морозиво не стало винятковим товаром – з таким самим завзяттям українці економили на всіх інших товарах, включаючи продукти.

«У торговельній мережі «Брусничка» у 2015 році спостерігалося падіння продажів морозива у порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 20-25%, при цьому в цілому по ринку продажі впали в середньому на 25-30%. Головна причина такої тенденції – загальне скорочення споживчого попиту в країні. Все більше покупців переходять на морозиво низького цінового сегменту або зовсім відмовляються від споживання цього продукту», – пояснюють тенденції в ритейлі маркетологи мережі «Брусничка».

По-друге, падіння ринку обсягів морозива стосується перш за все великих промислових виробників, адже саме на них припадають практично всі обсяги виробництва. За даними маркетологів «Бруснички», близько 80% усього морозива в Україні виготовляють шість виробників: Житомирський маслозавод (ТМ «Рудь»), АТ «Хладопром», Львівський холодокомбінат (ТМ «Лімо»), ТМ «Три ведмеді», «Ласунка» та «Ласка». До десятки лідерів ринку також належать ТМ «Геркулес», ТМ «Ажур», ТМ «Мозаїка», ТМ «Вінтер». Тож статистику з падіння обсягів ринку склали передусім компанії-лідери, тоді як ситуація у малих та середніх виробників може відрізнятися.

Мало малих

Щоправда, відрізнятися ситуація може лише в конкретних цифрах. Тенденції в усіх сегментах ринку морозива схожі. Проте, як зазначає співзасновник компанії «Ред мастер» (спеціалізується на продажу складових і обладнання для виробництва та зберігання морозива) Юрій Білоконь, сегмент малого й середнього бізнесу на ринку морозива України – голий. Це означає, що місця вистачить не просто багатьом, а всім охочим.

Як серед промислових виробників можна нарахувати з десяток лідерів, так і серед менших компаній знайдеться не більше десятка таких, які працюють досить давно й більш-менш успішно. «Це непростий бізнес», – каже гендиректор ТОВ «Дольче Джелато Україна» Оксана Гриценко. Її виробництво розташоване в Житомирі, що зумовлює специфіку бізнесу. «Виробництво у Житомирі відносно недороге, адже тут невисока вартість оренди приміщення, дешевша робоча сила. Водночас це місто з невисокою купівельною спроможністю, тому я орієнтуюся перш за все на Київ, хоча працюю також і з клієнтами з інших найближчих регіональних центрів», – розповідає вона.

Особливості роботи малого й середнього бізнесу полягають у досить високому порозі входу й дорожнечі продукції. За словами Юрія Білоконя, найдешевший комплект обладнання для виготовлення й зберігання морозива типу джелато буде коштувати приблизно 30 тис. євро. Якщо зупинитися лише на апараті для виготовлення й продажу м’якого морозива (на зразок мережевої «Лакомки»), то він буде коштувати кілька тисяч євро.

Хто тут конкурент?

«Конкурувати з великими виробниками важко через цінову політику. Малі компанії виготовляють морозиво з натуральних інгредієнтів, використовують дорогі складові, що робить такий продукт дорожчим за масовий», – пояснює Оксана Гриценко. «Ми використовуємо виключно натуральне, а не порошкове молоко, натуральні свіжі чи заморожені фрукти, тому в нас просто не може бути дешевого продукту», – підтверджують у компанії Dolce Italia.

Що стосується конкуренції малих та середніх компаній, то вона відсутня як така, переконує Юрій Білоконь. Через те, що виробників у цьому сегменті надзвичайно мало, конкурувати немає з ким. Інше питання, за кого. Експерти ринку визнають, що поки покупець перш за все голосує за морозиво гаманцем, тому надає перевагу дешевшому масовому продукту. «Найбільшою популярністю в нашій мережі користується звичайне морозиво у вафельному стаканчику, попит на яке зріс у межах 20%. Головна причина цього – доступна ціна. Однозначна перевага віддається пломбіру і вершковому морозиву як у чистому вигляді, так і з різними смаковими добавками (шоколад, карамель, фруктові смаки)», – розповідають у «Брусничці».

З іншого боку, в Україні почала формуватися нова культура споживання морозива, з’являється прошарок споживачів, які на перше місце ставлять якість і смак, а не ціну. Такі покупці цікавляться не лише якісним магазинним морозивом, але й м’яким та джелато, що продаються на вагу. Тобто саме тими видами морозива, які пропонує малий та середній бізнес.

Мусить дорожчати

Подорожчання – типова тенденція для усього ринку харчових продуктів, тож морозиво не стало винятком. Незважаючи на те що переважна більшість складових для холодного десерту виробляється в Україні, подорожчали всі інгредієнти. «Якщо минулого року якісне молоко коштувало близько 10 грн за літр, то зараз – більше 16 грн за літр», – наводить приклад Оксана Гриценко. Подорожчали також цукор, який використовують усі виробники, та сухе молоко, яким послуговуються промислові виробники.

До того ж частину інгредієнтів, такі як шоколад (какао), горіхова паста чи горіхи, виробники змушені закуповувати за кордоном. «Щоб здешевити складові, намагаємося більше виготовляти в Україні, наприклад, фісташкову пасту робимо самі. Проте сам горіх все одно доводиться імпортувати», – розповідає Юрій Білоконь.

«Намагаємося стримувати зростання цін, але не на шкоду якості. Водночас частина клієнтів не готові платити навіть на копійки більше», – пояснює Оксана Гриценко.

За даними учасників ринку, у сезоні-2016 морозиво подорожчало на 10-20% порівняно з минулим сезоном. Водночас, запевняє Юрій Білоконь, є й хороші новини для споживачів: за багаторічною традицією протягом сезону виробники зазвичай не змінюють ціни. «Якщо не станеться форс-мажорів, до кінця сезону морозиво більше не дорожчатиме», – прогнозує він.

Наш клієнт

Основний клієнт невеликих виробників – кафе й ресторани, рідше – приватні покупці. Цікаво, що потреби клієнтів різняться суттєво. Наприклад, ресторани зазвичай беруть обмежений набір видів: ванільне, шоколадне, фісташкове. На це є кілька причин. Ванільне морозиво – це необхідність, бо воно часто є обов’язковим додатком до таких страв, як яблучний штрудель чи банановий спліт. Ще 2-3 смаки ресторан може мати для різноманітності. Тримати ж у ресторані спеціальну морозильну камеру з великим асортиментом морозива ресторану невигідно, на це немає особливого попиту.

Інша справа кафе, де різноманітні смаки морозива доречні. З іншого боку, такі заклади зазвичай мають більш демократичну цінову політику, ніж ресторани, тому не кожному з них якісне морозиво джелато буде по кишені. «Заходити в мережеві магазини й супермаркети для малого й середнього бізнесу невигідно, занадто дорого обходяться маркетингові послуги, тоді як спрогнозувати продажі неможливо», – пояснює ще один аспект Оксана Гриценко.

Тож виходить, що ніша якісного «домашнього» морозива хоч і вільна, проте зайняти своє місце в ній непросто. «Але залишаються покупці з середнім рівнем достатку і вище. Для них головними критеріями вибору є якість і асортимент», – підсолоджують ситуацію в «Брусничці». До того ж, за даними компанії Pro-Consulting, кожен українець щороку з’їдає в середньому лише 2 кг морозива, тоді як європеєць – до 10 кг, а американець – 23,5 кг. І хоча мова не йде про те, щоб наздогнати й перегнати ці регіони, проте очевидно: український ринок має нерозкритий потенціал і йому є куди зростати за кількісними і якісними показниками.