UKRU

Бізнес-публікації

10 червня 2016

Ринок плитки: мода на українське.


Відмовляючи собі у багатьох звичних задоволеннях чи серйозних покупках, українці продовжують залишатися вимогливими до якості керамічної плитки. Вони усвідомлюють, що зі зробленим за чималі гроші ремонтом доведеться жити багато років, і не поспішають купувати абиякий декор. Тому ринок плитки хоча й просів, проте суттєво урізноманітнився.
У січні 2016 року, за даними Держстату, в Україні було вироблено 2893 тис. кв. м керамічної плитки і плит. Це досить сумна статистика, адже роком раніше даний показник становив 3600 тис. кв. м, тобто приблизно на 25% більше. Навіть у найгірший період минулого року, у липні, показник становив 3267 тис. кв. м.



Приблизно такі самі тенденції спостерігаються й щодо обсягів споживання керамічної плитки. Згідно з даними Української асоціації кераміки, у 2015 році споживання керамічної плитки в країні знизилося з 40,1 тис. кв. м до 32,9 тис. кв. м у порівнянні з попереднім роком, продовживши тенденцію падіння, розпочату в 2013 році. Причому вже два роки поспіль падіння споживання також становить близько 25%.



Водночас нинішні 32,9 млн кв. м – це вдвічі більше, ніж 15 років тому, хоча також найглибше падіння. Навіть у кризовому 2009 році показник споживання плитки становив 42,2 млн кв. м. В середньому ж, за період з 2000-го до 2008 року, споживання плитки стабільно зростало в середньому на 19%. Максимальний обсяг ринку на рівні 60,2 млн кв. м плитки був зафіксований напередодні попередньої економічної кризи, у 2008 році. За ті вісім успішних років ринок зріс на 297%, чи 45,1 млн кв. м.

Починаючи з 2008 року на ринку спостерігаються протилежні тенденції. За останні сім років споживання плитки впало на 45,5%, або 27,4 млн кв. м. Таким чином, на сьогодні споживання керамічної плитки в Україні становить 0,77 кв. м на душу населення, тоді як, наприклад, у Польщі – 2,55 кв. м на душу населення.

Цікаво, що зовсім не такі тенденції прогнозували ринку експерти. Згідно з результатами аналітичного дослідження «Український ринок керамічної плитки та керамограніта: 2005-2015», проведеного інформаційно-аналітичним агентством будматеріалів PAU, обсяг вітчизняного виробництва плитки до 2015 року мав зрости на 60%, до 80-90 млн кв. м, слідом за зростанням попиту на цю продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. «Якщо цього не відбудеться, то активізується тенденція до зростання цін на внутрішньому українському ринку і збільшиться частка імпортних поставок», – передбачали експерти.

Та все сталося навпаки. Економічна криза перекреслила усі попередні прогнози й тенденції. «Останні два роки ринок просідає на 10-15% щорічно», – розповідає заступник директора зі збуту заводу «АТЕМ» Олег Виноградов. Переважно за рахунок скорочення імпорту, який за останні два роки через падіння курсу гривні та, відповідно, купівельної спроможності споживача знизився не менше ніж на третину. Тому місце імпорту на ринку займає продукт українського виробництва. «Відбувається імпортозаміщення», – констатує Олег Виноградов.



Причому заміщається імпорт не лише кількісно, але і якісно. Основні традиційні країни-імпортери плитки – Італія та Іспанія. «Компанії, які були «заточені» під ці країни, суттєво просіли у своїх оборотах. У нас виробництво знаходиться в Росії, лише обладнання та технології італійські, тому ми просідання не відчули», – розповідає керівник відділу роздрібних продажів компанії «Край Керама» (дистрибутор компанії Kerama Marazzi) Ірина Овчиннікова. Серед інших країн-імпортерів – Китай, Туреччина, Польща, Росія.



Хоча російський напрямок, констатують фахівці, за останні два роки став суттєво скромнішим. Причому у двосторонньому порядку. За даними української митниці, Росія продовжує залишатися головним закордонним ринком збуту української плитки, проте у кількісному вираженні показники знижуються. Водночас самі виробники кажуть, що через такі обставини переорієнтовуються на Європу, причому як на Східну, так і на Західну. А, наприклад, «АТЕМ» вже два роки має свої магазини у США. Як стверджує Олег Виноградов, українська плитка знаходить своє місце на світовому ринку завдяки вдалому співвідношенню ціни та якості.



За даними PAU, Україна має 30% світових запасів глини та каоліну для виготовлення керамічної продукції, тому фахівці агентства вважають, що розвивати експортний напрямок для України просто необхідно. Світові лідери в експортно орієнтованій галузі керамічної плитки Італія та Іспанія щорічно експортують 100-200% від обсягу внутрішнього ринку. В Україні ж цей показник поки що становить лише 30%.



Враховуючи, що за два роки курс євро зріс утричі, українцям стало важко купувати продукцію з-за кордону, особливо з європейських країн, проте залишилося бажання мати якісну, гарну та різноманітну плитку. Відчувши ці настрої, українські виробники намагаються їх задовольняти. Наприклад, «АТЕМ» почав випускати не тільки крупногабаритну й нестандартну за розмірами плитку, але і мозаїку. Саме великі формати сьогодні, за словами експертів ринку, найпопулярніші. Причому мова йде не лише про більш-менш звичний розмір 60 х 60 см, але і про нестандартні розміри, наприклад, 30 х 90 см для стін і 90 х 120 см – для підлоги.

Що стосується уподобань українців, то за останній час вони суттєво змінилися, точніше – розширилися. «Споживач стає все більш вимогливим, він потребує нових текстур, кольорів, форматів, розмірів, орнаментів, – розповідає Ірина Овчиннікова. – Все більше покупців віддають перевагу керамограніту замість керамічної плитки. Раніше керамограніт був не дуже привабливим і різноманітним, тому його купували лише для окремих потреб, наприклад, на веранду чи терасу. Тепер технології значно вдосконалилися, завдяки чому асортимент надзвичайно збільшився, причому керамограніт зовні став нітрохи не гірший за керамічну плитку, тоді як за своїми характеристиками він кращий, бо близький до натурального каменю».

Крім того, українці все частіше цікавляться керамогранітом саме через його екологічність. По-перше, це проявляється в його побутових характеристиках, по-друге, його виробництво здійснює менший вплив на навколишнє середовище порівняно з виробництвом традиційної плитки. До того ж, він краще піддається вторинній переробці.

До екологічного тренду можна віднести й зростання інтересу до плитки, виготовленої «під дерево». Причому мова йде не лише про принти, які імітують найрізноманітніші породи та відтінки деревини, але й про фактуру. «Якщо провести рукою по такій плитці, можна відчути всі «сучки», – пояснює Ірина Овчиннікова. І додає, що такою плиткою часто обрамляють «мармурову», особливо на підлозі, створюючи імітацію дорогих матеріалів. Зрозуміло, що під таке різноманіття кольорів і фактур виготовляється багато різних за кольором затирань. Відтінок затирання надзвичайно важливий у тих випадках, коли він цілеспрямовано відіграє декоративну роль: інколи шви між плитками ховають (особливо у випадку з обрізною плиткою, в якої немає фацету), а інколи, навпаки, підкреслюють контрастним кольором.

Прогнози по ринку керамічної плитки на найближчий час різноманітні. «Я сподіваюся на краще. Поки що у мене немає підстав вважати, що ринок просідатиме», – говорить Ірина Овчиннікова. Водночас вона зізнається, що піднімати ціни доведеться вже найближчого місяця. Українські виробники кажуть, що змушені піднімати ціни через зростання тарифів на газ та електроенергію, а також через необхідність закуповувати обладнання й частину сировини за кордоном. «Звісно, основні складові, такі як глина чи пісок, – це місцева сировина, проте вони становлять менше половини собівартості плитки», – пояснює Олег Виноградов. Він також прогнозує зростання цін на українську продукцію на 10-15% у близькому майбутньому.