UKRU

Бізнес-публікації

24 травня 2016

Ринки. Льняний рай.


Зменшення рентабельності зернових та олійних підштовхує аграріїв до пошуку альтернативних культур. Льон – перспективна ніша для вітчизняного агробізнесу. Стабільний ринковий попит і приваблива прибутковість маслонасіння подвоюють його популярність для дрібних і середніх виробників.

Урожайний рік

Світове виробництво льону в поточному маркетинговому році (2015/2016) обіцяє побити десятирічний рекорд, досягнувши 2,65 млн т. Проте цієї пропозиції все одно не вистачить, щоб задовольнити наявний світовий попит на льон на рівні 3 млн т.

«Від цього дефіциту українські виробники тільки виграють – у них зараз є всі шанси зайняти гідне місце на світовому ринку льону», – вважає генеральний директор «Проагро» Микола Верницький.

До недавніх пір вітчизняні аграрії масово ігнорували льон, побоюючись подальших проблем зі збутом. «На відміну від насіння соняшника, яке має стійкий попит протягом року, насіння льону дійсно треба було зберігати місяцями. Проте дефіцит цієї олійної культури у світі кардинально змінив ситуацію зі збутом. У останні два роки льон в аграріїв не залежується», – каже генеральний директор виробничо-комерційної фірми «Сяйво» Микола Шкурко.

У 2014/2015 МР посівні площі під олійним льоном (льон-кучерик) в Україні виявилися рекордними за останні десять років. Дуже важливо, що разом із зростанням посівних площ збільшується і врожайність льону. Зокрема, минулого року його валовий збір з 62 тис. га склав 61 тис. т при середній врожайності близько 10 ц/га.

Але і сьогоднішні цифри – не межа: потенціал врожайності льону становить до 20 ц/га (наприклад, у США цей показник досягає 14-15 ц/га, в Канаді – 12-15 ц/га, в РФ – 8-12 ц/га).

За оцінками аналітиків Oil World, найбільші посівні площі льону олійного зосереджені в Канаді, Аргентині, Китаї, Індії, США, Росії. В Україні основні посівні площі льону знаходяться у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Житомирській і Сумській областях. «Довгий час перешкодою для відродження льняного напрямку в Україні була ставка експортного мита, встановлена у 1999 році на рівні 23%, через яку посівні площі олійного льону різко скоротилися. Нині вивізне мито на насіння льону хоч і не скасоване, проте знижене до 10%. А при збільшеному попиті на цю продукцію на зовнішніх ринках воно вже не є для аграріїв таким критичним», – відзначає президент Асоціації льонарів України Олексій Романюк.

У кого зацвітуть поля

Великі агрохолдинги вирощуванням льону практично не займаються, віддаючи перевагу іншим олійним (соняшнику, сої, рапсу), тоді як середні та дрібні агропромислові господарства вже оцінили для себе перспективність цієї культури.

Одним з перших за відродження вітчизняного льонарства взявся праправнук українського цукрозаводчика Миколи Терещенко – Мішель Терещенко, створивши у 2008 році компанію «Лінеен оф Десна» у місті Глухів (Сумська обл.), спеціалізацією якої стало вирощування лубових культур (льону і конопель). Через деякий час французький підприємець з українським корінням вирішив, що одного вирощування недостатньо і треба відкривати власну переробку, для чого у 2013 році реконструював місцевий завод прядива. Як відзначає сам Мішель Терещенко, інвестиції в нове устаткування і ремонт цехів склали близько 16 млн грн.

Сьогодні глухівське підприємство «Лінеен оф Десна» випускає широкий асортимент льняної продукції – від натурального шпагату, мотузок і будівельного клоччя до паливних брикетів, наповнювачів для компостів (необхідних при вирощуванні грибів) і натуральних підстилок для домашніх тварин. Іншим активним учасником на ринку льону стало коростенське «Агропідприємство «Зоря» (Житомирська обл.). Його власниця Ірина Костюшко прийшла в льонарство у 2013 році з фармацевтичного бізнесу, в якому вона досягла значних успіхів. Проте бажання зайнятися агробізнесом виявилося сильнішим, тому підприємниця знайшла оптимальний компроміс, який повністю себе виправдав. За перший рік роботи «Зоря» (у 2014-му) отримала 360 т льону з врожайністю 12 ц/га, тоді як середня по ринку врожайність тоді склала лише 6,7 ц/га. У 2015 році компанія засіяла льоном площу на 30% більше, і зараз у сівозміні льон займає близько третини.

«На момент придбання підприємства з більше ніж 1 тис. га землі оброблялося лише 300 га, плюс було трохи великої рогатої худоби. Розуміючи, що ключовий актив «Зорі» – земля, я вирішила відновити діяльність компанії через вирощування олійного льону, оскільки конкуренція на цьому ринку не така висока, як в інших сегментах», – розповідає Ірина Костюшко.

За словами керівника центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету Олександра Маслака, олійний льон є культурою, альтернативною яровому рапсу по розміщенню в сівозміні, а по споживанню може замінити соняшник. Але головна причина привабливості , вирощування, звичайно, економічна.

«Перевагами вирощування льону олійного є, по-перше, його посухостійкість, що дає можливість отримувати щорічний урожай від 12 до 25 ц/га. По-друге, короткий вегетаційний період (80-105 днів), що дозволяє збирати льон у кінці липня, і як результат – він виступає одним з кращих попередників для озимих зернових культур. По-третє, стійкість до несприятливих погодних і кліматичних умов, зокрема, сходи стійкі до весняних заморозків, а сама культура – до осипання насіння і вилягання. Крім того, льон має просту технологію вирощування, не вимагає застосування інсектицидів, невибагливий до родючості грунтів, може вирощуватися без застосування добрив і використовуватися як страхова культура для пересівання озимих зернових. За приблизними розрахунками, 1 га посіву льону олійного забезпечує економічні показники 1 га посіву озимої пшениці з урожаєм не менше 40 ц/га», – пояснює Олександр Маслак.

Переробний потенціал

Незважаючи на те що бізнес «Зорі» досить впевнено розвивається в області вирощування льону, власниця агрокомпанії планує організацію безвідходного виробництва.

Зараз вона вивчає технологію переробки льняної трести (соломи) у волокна і тканини, які використовуються для обшивки салонів авто, виготовлення шпагату, канатів, а також є замінником скловолокна. «Більшість моїх колег по ринку тресту просто спалюють під час сушки зерна. Але це розбазарювання ресурсів, які можуть приносити додатковий прибуток», – вважає Ірина Костюшко.

Аграрії скаржаться, що в Україні сьогодні практично відсутня глибока переробка вітчизняного льону, а виробників готової продукції на його основі можна порахувати на пальцях.

Головні споживачі льону – харчова (ПАТ «Ніжинський жировий комбінат»), хімічна (ТОВ «Факторія»), фармацевтична («Ліктрави») і легка промисловість (Харківський канатний завод і Кіровоградська шпагатово-мотузяна фабрика). На жаль, єдиний переробний завод у Донецьку, що спеціалізувався на такому насінні, через військові дії в регіоні призупинив свою діяльність на невизначений термін.

Окрім текстильного виробництва (компанії «Галерея льону», «Житомирський льон»), продукція льонарства може використовуватися в будівництві (виробництвом утеплювачів займається підприємство «Лінтекс»), в автомобільній промисловості (шумо- і звукоізоляційні матеріали). «З переробленої трести льону також виготовляють брикети, які використовують для опалення, а з короткого льоноволокна роблять шпагати, мотузки і сердечники для тросів», – перераховує Олексій Романюк.

«Основними продуктами переробки олійного льону є льняна олія і шріт (макуха) льняний. Також насіння та олію льону у своїй продукції використовують фармацевтичні й косметичні компанії», – уточнює експерт сегменту олійних «АПК-Інформ» Світлана Гноєвець. Олія може використовуватися як сировина для технічних цілей у лакофарбовій, миловарній і шкіряній промисловості, а також при виробництві друкарських, алюмінієвих, масляних фарб для живопису і багато в чому іншому. Серед її виробників – невеликі маслоробні та спеціалізовані харчові підприємства («Агросільпром», «РеалКапс», «Масломанія», «Справжні скарби», «Органік Ойлз»).

Макуха – це протеїн, хороший високобілковий компонент для виробництва комбікормів для відгодування ВРХ, особливо молодняка. «Проте проблема в тому, що на внутрішньому ринку немає достатнього досвіду у використанні льняної олії (як, наприклад, за кордоном), що, зрозуміло, не стимулює її виробництво», – каже Світлана Гноєвець.

Насправді внутрішньому ринку ще треба оцінити потенціал виробництва продукції з льону. Адже, наприклад, багато великих масложирових комбінатів не в змозі займатися переробкою насіння льону. «Для здійснення переробки такого насіння треба сформувати відповідні запаси сировини для забезпечення безперервної роботи технологічних ліній. Плюс ринок збуту, а тут – протидія з покупцями з ЄС, які хочуть здійснювати переробку маслонасіння самостійно», – каже Мішель Терещенко.

Перспективний експорт

Незважаючи на стабільне зростання врожаю льону в Україні, в цілому в загальній структурі внутрішнього ринку олійної сировини він займає невелику частку (близько 0,9%), залишаючись переважно експортною культурою.

«За останні три сезони, за нашими даними, експорт насіння льону збільшився практично у два рази – до 45 тис. т. Хоча ще в сезоні-2009/2010 його було відвантажено лише 10,1 тис. т», – каже Олексій Романюк.

Світлана Гноєвець уточнює, що недоліком цієї культури є складне прогнозування цін. Так, у 2013 році через неврожайний сезон ціни на продукцію злетіли одразу у 1,5 раза. Середня експортна ціна на український льон знаходилася на рівні 572 дол./т. Проте вже через рік кон’юнктура ринку змінилася. На фоні загальносвітового здешевлення агропродукції у 2014/2015 МР експортні ціни на льон зменшилися приблизно на чверть – до 420-450 дол./т. На щастя, девальвація гривні дозволила нівелювати цінові ризики виробникам льону – в національній валюті ціни на нього зросли вдвічі (до 9500-11 000 грн/т).

Серед основних покупців вітчизняного льону такі країни, як Польща, Бельгія, Литва, Німеччина, Італія, Туреччина, Єгипет, Ізраїль і В’єтнам. Країни Євросоюзу виявили підвищений інтерес до українського льону зовсім нещодавно. Після того як в ЄС відмовилися від закупівель генно-модифікованого льону з Канади, там утворився дефіцит цієї сільгоспкультури, і європейці розпочали пошук екологічної і натуральної альтернативи. Українські аграрії дуже вчасно виявилися під боком – наш продукт європейцям сподобався. Адже при його вирощуванні не застосовуються ані десикація, ані примусова сушка. При цьому власниця «Зорі» згадує, що з тридцяти контактів з потенційними європейськими покупцями у неї спрацював лише один. «Але саме він виявився виграшним квитком на ринку ЄС. Близько 20% урожаю ми експортували в Австрію. А вже через рік покупців з Європи стало значно більше», – пишається вона.

Найбільша торгова активність на ринку льону спостерігається у серпні-вересні, в період після прибирання культури. «Саме в цей час відбувається продаж основних товарних обсягів продукції. У середині сезону товарне насіння поступає на ринок в обмеженій кількості, переважно це партії обсягом до 10 т, які малоцікаві покупцям. Експортно орієнтовані компанії готові здійснювати закупівлю насіння льону за максимальними цінами, проте на ринку сформувався дефіцит великотоннажних партій насіння відповідної якості», – розповідає Микола Шкурко.

З 2015 року для 27 країн ЄС набула чинності вимога, по якій автовиробники зобов’язані використовувати для внутрішньої оббивки салонів і багажників автомобілів лише натуральні матеріали (у тому числі на основі льону). А це означає, що кількість і обсяги експортних поставок у Євросоюз мають збільшитися. Щоб експортувати олійний льон у ЄС, необхідно отримати один фітосанітарний паспорт.

«Якщо світовий попит на льон збережеться, лише через 3-5 років Україна зможе вирощувати його в три рази більше, ніж зараз», – прогнозує Олексій Романюк.

По суті, для українських агровиробників, які зміцнили своє лідерство на світовому ринку олійних (1-е місце по соняшниковій олії, 6-е – по сої), задовольнити зрослий попит – справа честі.

Динаміка виробництва олійного льону в Україні, 2006-2015 рр.
Період Посівна площа, тис.га Валовий збір, тис.ц Врожайність, ц/га
2006 51 615 12,0
2007 24 114 4,7
2008 19 208 10,9
2009 47 373 8,0
2010 56 468 8,3
2011 59 511 8,7
2012 53 414 7,8
2013 38 254 6,7
2014 34 289 8,7
2015 62 611 10

Джерело: Держстат України