UKRU

Бізнес-публікації

20 квітня 2016

Ефект перевернутого табурета. Українські меблярі скорочують виробництво і націлюються на експорт.


Головними тенденціями минулого року стали дроблення або вихід з ринку великих підприємств, згортання обсягів виробництва і зменшення числа продажів при різкому зростанні роздрібних цін у гривні. В сумі ці чинники привели галузь до критичної точки, яку самі меблярі називають «перевернутим табуретом».

Коефіцієнт дивана

За даними Держстату, обсяги меблевого виробництва в Україні за січень-грудень минулого року впали у порівнянні з аналогічним періодом 2014-го на 12,5%. На сьогодні обсяг ринку українських меблів скоротився до $300-500 млн, тоді як в докризовий час називали цифри близько $1 млрд, каже голова Асоціації меблярів України Андрій Завальнюк.

Знизилося і число продажів – за різними оцінками, на 20-25%. Серед причин падіння попиту – різке зниження рівня життя споживачів, стагнація в суміжній будівельній галузі і помітне зростання цін на українські меблі (у гривневому еквіваленті).

За даними інтернет-магазину «МебельОк», зростання цін за рік склало майже 100%. Схожу цифру називає і Андрій Завальнюк. За його статистикою, середня ціна на меблі українського виробництва зросла на 80%. Експерт називає головною причиною різкі курсові коливання. «Виробництво меблів сильно залежить від імпорту: фурнітура, комплектуючі, лакофарбові матеріали – дуже багато чого закуповується за валюту», – нагадує наш співрозмовник. Варто відзначити, що подорожчання дало оптимістичну статистику в гривневому вираженні: роздрібні продажі зросли на 8,5% (з 7,5 до 8,2 млрд грн). Це зростання меблярі називають єдиним позитивним моментом минулого року.

Водночас ціни у доларовому еквіваленті за 2015 рік знизилися в середньому на 20-30%, свідчать дані порталу mebelok.com.

«Так чи інакше, але українці в переважній більшості заробляють у гривні. І якщо у 2012 році кожен середньостатистичний українець міг на свою зарплату спокійно купити диван, це був свого роду коефіцієнт – два-три дивани на зарплату, – то у 2015-му таку можливість українці втратили», – нагадує директор львівської компанії «Меблевий вимір» Дмитро Рибій. При цьому банківське кредитування практично згорнуте або пропонується на таких невигідних умовах, що мало хто наважується ним скористатися.

Повернення «гаражників»

Падіння попиту покупців змусило великі та значну частину середніх меблевих компаній піти на радикальне скорочення виробничих площ і персоналу. Якщо ще у 2012-2013 роках основну частку на ринку (до 60%) займали компанії з обсягом вироблюваної продукції на $20-30 тис. на місяць (їх зараховували до середнього сегменту), то минулого року приблизно таку саму частину ринку зайняли невеликі компанії, що виробляють продукції на $10-15 тис. і менше. При цьому великі компанії, які виробляють широку лінійку меблів – від дорогої до економкласу, склали лише 5-8% усього ринку. До початку конфлікту на сході їх частка досягала 10% і вище.

За словами Андрія Завальнюка, у 2015 році типова компанія з виготовлення меблів була невеликим виробництвом, на якому зайняті 20-50 осіб. «Компактність дозволяє компанії бути гнучкою, швидко пристосовуватися до нових умов, вимог ринку, виживати в агресивному середовищі», – пояснює експерт.

Водночас минулий рік став періодом ренесансу для цеховиків-«гаражників» – бригад меблярів з кількох осіб, які не мають своїх виробничих площ і часто в непристосованих умовах виготовляють продукцію під замовлення. Головною їхньою конкурентною перевагою є ціна – «гаражники» пропонують меблі, які значно дешевші за ті, що представлені в салонах. У 2007-2008 роках цих компаній майже не залишалося на ринку, та зараз вони з’явилися знову, і їхня частка зростає, каже Дмитро Рибій.

Втім, на думку співзасновника інтернет-магазину «МебельОк» Оксани Донської, скорочення ринку виробників вітчизняних меблів у перспективі піде йому лише на користь, оскільки загострить конкуренцію, яка виведе на перший план гравців, здатних запропонувати якісний товар за нижчою ціною.

Закордонний інтерес

У загальній структурі ринку частка українських виробників за минулий рік збільшилася. Сьогодні вона становить близько 75%, імпорт займає відповідно до 25%. До початку конфлікту на сході країни це співвідношення було 65 до 35%, відзначають аналітики ринку. Імпортні меблі, які різко піднялися в ціні через курсові коливання у 2014-2015 роках, втратили частину українського споживача.

Обсяг імпорту минулого року, в порівнянні з позаминулим, скоротився майже вдвічі, свідчать дані Держстату. Експорт, щоправда, теж просів, але не так сильно – на 11%. Меблярі зв’язують це з втратою ринків Росії, яка була одним з головних імпортерів українських меблів. Раніше частка експорту в Росію становила до 40% від усього обсягу експорту українських меблів. Зараз наші виробники розглядають для себе такі перспективні ринки, як польський, а також пакистанський, іранський, ринки країн Африки, розповідає Андрій Завальнюк. «При уявній складності та ризикованості ці ринки проте дуже цікаві й перспективні для українців, оскільки їх місткість велика, і ми там матимемо цілу низку конкурентних переваг, у першу чергу за якістю та ціною», – підкреслює голова Асоціації меблярів.

Нинішній переломний період міг би стати гарним шансом для українських меблярів і на власному ринку, якби не кілька «але».

Угода з ЄС, яка почала свою дію цього року, загрожує стати серйозним випробуванням для вітчизняного ринку. Назване співвідношення між імпортом та українською продукцією може знову змінитися на користь імпорту, якщо меблярі не сконцентруються на модернізації виробництва і впровадженні інноваційних технологій, створенні власної дизайнерської школи, збереженні цінних кадрів зрештою.

«Галузь стрімко втрачає кадри, які, не вбачаючи перспектив у власній країні, масово виїжджають закордон, українські меблярі, що вміють працювати руками і мають багатий досвід, на закордонних виробництвах у великій ціні», – каже Андрій Завальнюк. На його думку, для того щоб галузь вийшла з рецесії, потрібна підтримка державних інститутів. Причому підтримка не стільки самої галузі, скільки споживача – відновлення пільгового споживчого кредитування, поновлення соціальних програм з будівництва житла і так далі.

Прогноз: шафа замість депозиту

За оцінкою Дмитра Рибія, 2016 рік обіцяє стати дуже неоднозначним для галузі. В окремих регіонах меблеве виробництво і торгівля будуть зростати. Зокрема це стосується заходу країни. «Передумови ми побачили ще минулого року – друга половина 2015-го показала зростання активності в роздробі. Я б навіть порівняв цю активність з докризовим 2008 роком, коли бізнес меблярів ще бурхливо зростав. Частково торішня активність була пов’язана з тим, що при зростанні курсу валют в країні ціна на меблі піднімалася не так нестримно. А також з активізацією житлового будівництва в регіоні», – вважає експерт.

Частково підтримати попит може й інтерес до меблів як до предмета інвестиції. «Сьогодні, коли банківська система демонструє крайню нестабільність, люди віддають перевагу над депозитами придбанню речей тривалого користування», – ділиться спостереженнями Андрій Завальнюк.

Ще однією тенденцією року, що настав, стане переформатування ринку з урахуванням гравців з окупованих територій і зони АТО, які влилися в нього. «До початку конфлікту на цих територіях знаходилося до 30% виробництв меблів, це були десятки великих підприємств. Зараз вони або зруйновані й припинили своє існування, або перемістилися в інші регіони. Тепер намагатимуться хоч би частково відновити свій бізнес», – припускає голова Асоціації меблярів України.

Попит покупців у нинішньому році стимулюватимуть самі виробники, вважає Дмитро Рибій. Меблярі пропонують продаж своїх товарів у безвідсоткову розстрочку, надаючи можливість за декілька місяців викупити потрібний товар. Ця схема продажів стане особливо популярною у 2016 році. А сама торгівля наполегливо перетікатиме з торгових залів у інтернет-простір, кількість інтернет-магазинів меблів буде зростати, вважає експерт.