UKRU

Бізнес-публікації

4 березня 2016

Кейс. Стильний бізнес В’ячеслава Дюденко.


В’ячеслав Дюденко – чи не найвідоміший в Україні стиліст, майстер перукарського мистецтва, засновник Школи професійної майстерності перукарів та мережі салонів D2. З ним ми спілкувалися про те, як зробити талант основою для вдалого бізнесу.
Дивовижні зачіски, створені В’ячеславом Дюденко, майстрами його салонів та учнями, можна побачити у модних та спеціалізованих журналах України, Росії, Європи, на показах моди, fashion-шоу, світських заходах тощо. Він має десятки нагород, титулів, професійних відзнак…

Комерційну діяльність майстер розпочав з VIP-аудиторії, але з часом перейшов у сегмент «середній +», залишаючись «диригентом» високої перукарської моди. В’ячеслав Дюденко був першим в країні, хто поставив за мету зробити доступними широкому загалу висококласні послуги стилістів. І не прогадав: у цій ніші у Києві його мережа салонів впевнено тримає лідерство.

– В’ячеславе, як Ви стали стилістом, що Вас до цього підштовхнуло?
– Спершу я хотів стати дизайнером одягу. Це було у 1970-і роки. У школі я шив собі різний одяг – сорочки, брюки. Але в мене був не дуже гарний атестат, тому в інститут легкої промисловості мене б не взяли. Я пішов працювати учнем перукаря. Опанував професію практичним шляхом. У мене було завзяття і бажання опанувати професію. Після закінчення зміни я йшов у кращі салони міста, щоб подивитися, як там працюють майстри. В одному з них мене і примітили, дозволили спостерігати за роботою перукарів, а після закінчення терміну навчання взяли до себе на стажування. У цьому салоні працювали професійні майстри, переможці національних, всесоюзних та міжнародних конкурсів.

– Скажіть, а скільки треба років, щоб людина стала професіоналом у перукарській справі та була готова починати свій бізнес?
– Залежить від того, які цілі ти собі ставиш, який рівень популярності хочеш мати. Мої цілі були дуже амбітні. Через рік я був вже чемпіоном України у професійному конкурсі. Одразу скажу, за рік стилістом, безумовно, не станеш. Щоб розуміти клієнта та його бажання, вміти втілити їх, застосувати якісь нові технічні навички, навчитися розуміти всі господарські нюанси діяльності, треба років п’ять, не менше.

Є чим пишатися
В’ячеслав Дюденко: Моє перше досягнення – робота в республіканській лабораторії моделювання зачісок. Це було ще при Радянському Союзі. Ми робили збірки різних моделей зачісок, які потім тиражувалися і поширювалися по всіх перукарнях України. Наступний прорив був, коли 14 моїх робіт вперше надрукували у міжнародному журналі «Ля куаффюр де Парі». Це був кінець 1980-х, з перукарів Союзу в цьому популярному журналі не публікувався ще ніхто. Потім, у 1991 році, я виступав як гість на International Beauty Show в Нью-Йорку. Ще під червоним прапором з серпом і молотом. Я тоді провів три майстер-класи і три шоу на величезній виставці для американських перукарів. Наступна віха – у 2000 році Україна вступила у всесвітню організацію Intercoiffure Mondial. Я був першим президентом нашої секції п’ять років. Це був серйозний прорив, оскільки Україна вступила в цю організацію на рік раніше Росії. До неї входять лише близько трьох тисяч перукарів з усього світу, від України – 15-20 представників. Це дуже почесно! З 2001-го по 2004 рік я був обраний директором моди Intercoiffure Mondial по країнах Східної Європи. Мабуть, це основні віхи мого успіху в професії.


– Коли і як Ви організували свій бізнес?
– У 1991 році я відкрив салон «Дюденко Київ». Це був авторський ексклюзивний салон зачісок – перший і найдорожчий у Києві, напевно, і в усій Україні. І я був у ньому одним з перукарів. Клієнтів було дуже багато, мене вже знали в місті, люди приїжджали з різних його кінців, незважаючи на те що ми розташовувалися не в центрі. Приїжджали навіть з інших міст.

– Як Ви працювали по розширенню аудиторії?
– Виключно завдяки репутації та сарафанному радіо. Жодних спеціалізованих журналів тоді ще не було. Ще до відкриття власного бізнесу я обслуговував наймодніших людей Києва. Це ті самі дизайнери, художники й просто заможні люди. До нас йшли, тому що ми завжди були унікальними, вміли застосувати на практиці будь-які модні тренди.

– А як Ви прийшли до ідеї відкрити школу по підготовці перукарів?
– До цього мене підвело саме життя. У 1990-і в Києві стало відкриватися дуже багато салонів і перукарень, орієнтованих на забезпечену аудиторію. В них було дороге устаткування, шикарні ремонти, але абсолютно не було професійних майстрів. Це була конкуренція не за якістю послуг, а за стартовим капіталом і візуальним ефектом. Я ж ніколи не мав спонсорів, не отримував інвестицій, все зароблялося своєю працею. Щоб не конкурувати з цією величезною кількістю салонів, я свідомо закрив свій і просто перейшов в іншу нішу – став готувати професіоналів для елітних салонів. У 1998 році я відкрив Школу професійної майстерності перукарів.

ЦИТАТА:
«Якщо в Італії сьогодні близько 100 тисяч салонів, то в Україні їх ледве набереться 10 тисяч. На цьому ринку ще немає справжньої сильної конкуренції, це неоране поле».


– Чим виділяється Ваша школа?
– Ми поставили собі завдання готувати майстрів для роботи в салонах міжнародного класу. Це одразу стало рентабельно. Ми дуже багато уваги приділяємо практиці. Даємо можливість учням працювати з людьми на практиці. У нашу школу приїжджають навчатися навіть з-за кордону, причому це розпочалося з найперших років роботи. У нас були учні зі Швейцарії, Словенії, Хорватії, Італії, Німеччини. Були учениці з Арабських Еміратів, Японії. Для підвищення кваліфікації приїжджали перукарі з США і Канади. Усього ми випустили близько тисячі перукарів.

– А як люди з таких далеких країн дізналися про Вашу школу?
– Наші випускники добре себе показують, як в Україні, так і за кордоном. А багато хто з них їде потім працювати за кордон. Впізнанність – це питання нашої репутації. У наших випускників є свій певний стиль, вони багато що вміють.

– Зараз у Вас у бізнесі два головні напрямки – школа і салони D2. Що з них переважає, який цікавіший з точки зору бізнесу?
– В плані обороту цікавіші, звичайно, салони. Там ціни на послуги досить високі. А от учбові програми – більш стабільні та прогнозовані. Кількість учнів фіксована, термін навчання – півроку, оплата поетапна. Це стабільний прибуток. Також я проводжу майстер-класи, у тому числі по різних містах України, презентації, курси підвищення кваліфікації майстрів. Це супутні прибутки до основних напрямків. У будь-якому бізнесі важливо мати 1-2 головні напрямки діяльності, але підтримувати їх додатковими сервісами.

– Що підштовхнуло Вас радикально поміняти аудиторію салонів? Відкрити салони для середнього класу, а не тільки для VIP-клієнтів?
– Це було зроблено свідомо, оскільки ця ніша була абсолютно не зайнята. Був час, коли у нас в місті стався перекіс акцентів. Існували або примітивні цирульні, або дуже дорогі салони. Ніщо не охоплювало середній клас. І ми у 2001 році просто зайняли цю порожню нішу. Стрижка з укладкою в нас коштувала 60 гривен на той час.

– Можете описати свою цільову аудиторію?
– Це власники середніх і дрібних бізнесів, менеджери великих компаній різної ланки. Іноді приходять і власники досить великих, солідних бізнесів, депутати і посадовці. Приходять і домогосподарки, але вони мають кошти для того, щоб у нас обслуговуватися.

– Як Ви залучали аудиторію, реклама була? Адже це мас-маркет, навряд чи Вас так добре знали…
– Так, рекламу в пресі та на радіо ми давали. Навіть просто ходили по району і знайомилися з людьми, співробітниками місцевих магазинів. Звали їх до нас. І з часом це дало свій результат. Єдине – ми ніколи не опускали ціни і не вдавалися до системи знижок на зразок двох послуг за ціною однієї тощо. Просто відразу ставили розумні, зважені ціни і все. У 2008 році, наприклад, ми просто заморозили ціни. У 2009-му повісили табличку, що працюємо за цінами літа 2008 року. Багато дорогих салонів цього не зробили і підвищили ціни у гривні пропорційно новому курсу. І частина їх клієнтів пішли до нас. Тому що забезпечені люди добре вміють рахувати гроші.

– Як багато в Києві людей, готових до радикальних експериментів над своєю зовнішністю?
– Соціологи кажуть, що в країні колосальний дефіцит індивідуальностей. Хто може при такій ситуації дозволити собі радикальні експерименти? Одиниці! Але я зацікавлений у накопиченні цих одиниць саме в моїх салонах. І ми зацікавлені в залученні творчих майстрів, здатних створювати такі стрижки. Це і є репутація.

– Чи багато таких унікальних образів роблять у Ваших салонах, скажімо, за місяць?
– В деяких салонах кількість доходить до сотень. Це залежить від професіоналізму і творчої жилки майстра. У деяких – десяток-другий.

– Як Вам вдавалося упродовж 15 років підтримувати репутацію бренду?
– Масованої реклами все ж не було ніколи. Ми змінюємо антураж, кожні півроку на фасадах вивішуємо нові колекції зачісок, показуючи тим самим, що ми здатні створити творчий продукт. У інших закладах одні й ті самі плакати і портрети можуть висіти кілька років і не мінятися. Але переважно – персональний бренд Дюденко служить локомотивом для всіх напрямків бізнесу.

– Ви ведете активну роботу в соцмережах?
– Так, зараз ми плануємо зробити її більш інтенсивною. Я особисто зараз цим не займаюся. Надто багато часу ця справа забирає, не буде коли створювати свій продукт. Для цього є SMM-менеджер.

– А є якась персоналізована робота з клієнтами, які вже відвідували салони?
– Ні. Найбільш надійний і кращий спосіб залучення – це сарафанне радіо, репутація та якісне надання послуги: щоб новому клієнтові хотілося повторно до нас прийти. Адже ми прекрасно розуміємо, що якщо клієнт, який прийшов перший раз, не отримає якісної послуги і буде розчарований, жодна SMS-розсилка та інші хитрощі його більше не повернуть.

– Перукарів у свої салони особисто відбираєте?
– Так. Це обов’язково. У такому бізнесі один поганий співробітник може відлякати більше потенційних «постійних» клієнтів, ніж один хороший – залучити.

– Ви особисто курируєте роботу кожного салону?
– Так, звичайно. І творчу частину бізнесу, і майже всі господарські та комерційні напрямки. Вже минув час, коли власник бізнесу міг тільки задавати тон, а вся діяльність була на найманому керівнику. Хоча у кожному салоні у нас працюють дуже відповідальні керівники.

– Чи займаєтеся зараз обслуговуванням клієнтів?
– Обслуговування я зараз не можу собі дозволити. Тоді у мене будуть проколи в створенні нових колекцій, проведенні якихось PR-проектів, участі в телепередачах. Керівник повинен вміти відійти від завдань, які забирають багато часу, хоча і приносять прибуток, і сконцентруватися на найбільш стратегічних, які рухають весь бізнес.

– У Вашому бізнесі присутня сезонність?
– Безумовно. Пікові моменти – перед святами, ось перед Новим роком ми завжди чекаємо припливу клієнтів. Зазвичай весна у нас завантажений сезон. Хоча щороку ситуація може бути різною. Наприклад, ми думали, що влітку 2014-2015 років у нас буде провальний сезон, а цього не сталося, робота була нормальна. Зараз люди вже починають виходити з депресивного стану. Хочуть займатися собою, своєю зовнішністю, красою. Це означає, що вони бачать якесь світло у кінці тунеля, бачать якесь майбутнє.

– Ви можете нам сказати про рентабельність бізнесу?
– При нинішній ситуації, якщо є 10% – ми щасливі. Рівень падіння прибутків дуже великий. У докризові часи рентабельність була і вище. Підприємець нормально почувається, коли в нього рентабельність у межах 20-21%. Це означає, що є запас міцності. Якщо рентабельність 10%, це вже на межі стабільності і дуже висока вразливість.

– Останнє запитання – дайте, будь ласка, пораду підприємцям, що треба робити, щоб розвивати власний бізнес.
– Головне, не втратити ту ідею, ту концепцію, з якою ти йшов у бізнес. Навіть коли бізнес вже створений, коли він розширений, все одно ота первинна ідея, філософія бізнесу повинна у тебе залишатися. Це дуже важливо! Це те, що виокремлює тебе з маси інших аналогічних бізнесів, додає тобі індивідуальності, ексклюзивності.