UKRU

Бізнес-публікації

3 березня 2016

Тактичний урбанізм.


Захопленість молодих міських підприємців перетворенням міського простору приносить свої плоди. Практичне втілення модної на Заході «стратегії малих справ» якісно змінює життя жителів вітчизняних мегаполісів, допомагає малому бізнесу шукати клієнтів і стимулює великий бізнес замислитися про перспективну співпрацю з міськими активістами.

У нас «на районі»

Нове покоління підприємців, народжених на стику тисячоліть, прагне шукати і розвивати бізнес-ніші, яким властиві непоєднувані на перший погляд характеристики. Маловитратність, креативність, соціальна складова і комерційна рентабельність одночасно.

«Вихід на ринок малого бізнесу нешаблонно мислячих людей XXI століття відразу ж активізував розвиток нестандартних напрямків діяльності, які раніше підприємці вважали за краще обходити стороною», – каже керівник і власник маркетинг-консалтингового агентства Business2People Антон Белецький.

Трохи історії. У 2011 році завдяки активності журналіста і містобудівника з Нью-Йорка Майка Лайдона у міських акцій з’явилася загальна назва – тактичний урбанізм. Сам по собі він нічого не створює, але спонукає людей поводитися інакше, вибудовуючи соціальні зв’язки. Ідея тактичного урбанізму в тому, щоб узяти шматок міста і в максимально короткі терміни з мінімальними зусиллями перетворити міське середовище. Легко, швидко, надійно.

Насправді, щоб зробити щось у себе «на районі», серйозні ресурси або допомога міської адміністрації часто просто не потрібні. Здавалося б, прибирання сміття в парку або наведення ладу в під’їздах і на прибудинковій території має мало спільного з традиційним підприємництвом. Але останнім часом саме з подібних суспільно корисних акцій деякі молоді підприємці в Києві починають розвивати власний бізнес. Точніше, вони перетворюють на бізнес свій «соціальний проект».

Також у великих містах України сьогодні стало модно вдихати нове життя в покинутий або незастосований міський простір. В результаті цієї роботи зростає кількість місць, де відпочивають з користю: регулярно відкриваються фестивалі вуличної їжі та імпровізовані ринки вихідного дня, з’являються саморобні вуличні меблі й острівці розваг на території колишніх промислових об’єктів.

Види міської трансформації

Коротко тактичний урбанізм – це рух по відвойовуванню просторів наших міст за допомогою дій, що не забирають багато часу, але мають довгострокову перспективу. Такі тактичні проекти зазвичай здійснюються у невеликих масштабах – незастосовані майданчики, кути вулиць, парковки тощо.

Для цього специфічного ринку краще за все працює сарафанне радіо. «Ера соціальних мереж дуже благодатна для розвитку дрібного бізнесу. Можна безпосередньо і абсолютно безкоштовно спілкуватися з потенційним клієнтом, отримувати зворотний зв’язок і оперативно реагувати на будь-який негатив або, навпаки, похвалу. Закон «нам сподобалося, раджу йти» працює безвідмовно», – відзначає організатор міських заходів «Мамазльотів» (фестивалів для дітей і молодих мам у великому місті). Жителі великих міст із задоволенням масово оновлюють хроніки Facebook, Instagram-стрічки фотографіями з різних фестів і соціальних ініціатив.

З існуючих різновидів тактичного урбанізму в Україні зараз задіяні лише деякі.

На першому місці – перекриття. Коли під територію якого-небудь заходу (фестиваль, зліт, ярмарок тощо) перерозподіляється простір вулиці або площі, повністю або частково перекривається якась її ділянка.

На другому – фуд-корти. Коли громадський простір прямо на вулиці просто неба або у будівлі колишнього заводу/фабрики перетворюється на масштабну їдальню, в якій є де посидіти і що поїсти.

На третьому місці – день парку і садівництво. З тією різницею, що в США, наприклад, вони означають перетворення вулиць на парки за допомогою рослин у діжках, покриття асфальту штучними газонами, а також спільні прибудинкові сади й городи. А в Україні – наведення ладу в існуючих паркових зонах і на прибудинкових територіях.

Щоправда, парковки, на місці яких за кордоном часто організовують парклети – вуличні кафе і арт-простори, – у нас поки ще не поширені. А ось тенденція освоєння покинутих міських просторів і розвитку в них арт-кластерів лише за рік перетворила покинутий шовковий комбінат на Лісовому масиві Києва у масштабний проект «Арт-завод Платформа» з його незвичайними фестивалями.

Перетин з реальним бізнесом

Цікаво, що джерела інвестицій у локальних проектів можуть бути принципово різні. Одні, зареєструвавши недержавну громадську організацію, намагаються покращувати своє місто за рахунок грантів і благодійних організацій, готових давати гроші на розвиток проекту. Інші відразу ж прораховують, яким чином комерціалізувати свій проект. Наприклад, організатори «Мамазльотів» Аревік Арзуманова і Наталія Калиніна шукають партнерів (компанії, бренди) для кожного заходу.

«Сума фінансових інвестицій у перші зустрічі дорівнювала нулю. Тому підготовка кожного нового заходу – це завжди новий кошторис, нові юридичні документи і домовленості з партнерами. З офіційних документів у нас є зареєстроване ТОВ і патент на використання назви #Мамазліт», – уточнює Аревік Арзуманова.

А ініціатори співтовариства «Нивка. Рівний район», окрім організації регулярних прибирань місцевого парку, на своїй сторінці в соцмережах паралельно запустили проект «Свої для своїх», у рамках якого рекламують місцевий бізнес в обмін на знижки для учасників співтовариства.

«Розуміння того, що у пожвавленому районі з атмосферою вартість квадратного метра вища, поступово приходить до власників нерухомості та девелоперів. Проекти активістів шляхом локальних інтервенцій насправді змінюють міське середовище. Тому розробники житлових кварталів і комплексів так просто ігнорувати цей тренд вже не можуть», – вважає Дмитро Васильєв, головний архітектор проектної групи «Архіматика».

Співпраця з організаторами соціально корисних і соціокультурних проектів здатна додати родзинку новобудовам і притягнути нових клієнтів. До того ж, це допомагає самим підприємцям розвивати основні напрямки бізнесу. Яскравий приклад – ресторатора Діми Борисова, якому лише за пару років вдалося зробити з клієнтів своїх ресторанів завсідників барахолки і свята їжі на Воздвиженці. При цьому забудовник елітного мікрорайону в центрі Києва «Київміськбуд-1» збільшив продажі квартир приблизно на 35% за цей самий період часу.

Головний козир тактичного урбанізму для бізнесу (організаторів проектів і партнерів) – якщо щось не врахували або вийшло погано, то можна швидко все переграти, і це не обернеться величезними часовими і фінансовими витратами.

Аргументи на користь нових ідейБ.

Прибічники «стратегії малих справ» наводять п’ять аргументів, чому міським підприємцям треба звернути увагу на новий рух.

По-перше, невисокі матеріальні витрати. Мінімальні вкладення в проект без попередніх серйозних досліджень ринку, банківських кредитів тощо. По-друге, мінімальні ризики (як наслідок мінімальних вкладень) і непромислові масштаби. Скоріше, це проекти вуличного або районного масштабу. Або вузькоспеціалізовані міські бізнес-проекти, розраховані на певну цільову аудиторію.

По-третє, можливість «промацати грунт»: на основі разової акції можна зробити висновки про потенціал конкретного місця для свого бізнесу надалі. По-четверте, несподівані висновки. Можливість протестувати свою бізнес-ідею в прямому контакті та спілкуванні безпосередньо зі своєю аудиторією. По-п’яте, змінення міста. Треба спочатку знайти в місті нудні забуті й покинуті простори і спробувати зробити там щось швидке з мінімальним бюджетом, надаючи йому характер, трансформуючи якесь конкретне місце у місті в більш пожвавлене і безпечне.

«Ми бачимо, що сфера малобюджетних розваг у Києві, Львові та Одесі серйозно змінилася. Споживачі просто не можуть пройти повз цілу хвилю унікальних заходів, які за останні півтора-два роки прийшли на зміну традиційним консервативним форматам», – уточнює Антон Белецький.

Низові ініціативи – як позитивний вірус. Тактичний урбанізм – це створення нового простору, який продукує нову модель поведінки людей.

«Такі проекти спонукають до змін міського простору в межах обмеженої території. Вони пропонують локальні рішення для проблем місцевого планування. Мають малі риски з максимальною віддачею – короткостроковість виконання разом з реалістичними очікуваннями. А також сприяють розвитку соціального капіталу між людьми, розвитку місцевих співтовариств і співпраці з державними, приватними, некомерційними організаціями», – резюмує Дмитро Васильєв.