UKRU

Бізнес-публікації

29 січня 2016

Огляд ринку. Вироби з хутра.


Рік, що минає, став стрес-тестом для вітчизняної індустрії хутра. Попит на хутряні вироби в Україні за рік впав майже на третину. Причому в найбільш піковий період – у грудні – він просів аж на 60%. Паралельно згорнулися обсяги імпорту та експорту (на 45-55% відповідно).
В цілому за рік виробництво хутра скоротилося майже наполовину. Хутровики пояснюють згортання попиту зростанням цін на готові вироби в роздробі на тлі падіння платоспроможності середнього українця і теплою зимою нинішнього сезону. Такого провального року галузь ще не пам’ятає.

Не до хутра

Різкий обвал попиту на хутро всередині країни за рік змусив піти з ринку двох ключових гравців по виробництву хутрового звіра – Баришівський звіроплемгосп (Київська область), де вирощувався цінний хутровий звір і вироблялися шкурки, і Золотоніське звірогосподарство (Черкаська область), що спеціалізувалося на розведенні скандинавської норки, розповів голова Асоціації звірівників України Олександр Дикий. Згорнули свою діяльність і декілька менш великих ферм по країні.

За словами експерта, рік, що минає, став для галузі драматичним. Корми різко подорожчали через валютні стрибки або зникли (наприклад, через анексію Криму припинилися надходження чорноморського бичка, яким харчується українська норка). Утримання тварин на фермах стало дуже витратним. «При цьому якість стада помітно погіршала, тварини вироджуються, а підтримувати племінний фонд ніхто не поспішає, як результат – якість хутра впала. На цьому фоні зник попит, і зараз рентабельність наближається до нуля», – розповідає Олександр Дикий.

Упущений шанс

Згортання ринку особливо помітне на тлі його недавнього бурхливого розвитку. Ще кілька років тому ринок хутра зростав на 20-30% на рік і мав усі перспективи стати одним з ключових у Європі. Рентабельність в українських звірівницьких господарствах трималася у діапазоні 40-300%, що цілком відповідає європейському показнику.

В той же час хутряне виробництво в Європі продовжує зростати і щорічно збільшується на 5% – синхронно із зростанням цін, які за післякризовий період встигли піднятися на 18-45% залежно від якості хутра і виду тварини.

Обсяг світового ринку хутровини в монетарному обчисленні становить 16-17 млрд доларів, у ньому частка європейського ринку – близько 30%. Світовий роздріб обіцяє черговий виток зростання, хутро знов у фаворі – досить згадати покази високої моди сезону 2015-2016 років у Нью-Йорку, Мілані або Парижі, де у 70% колекцій було присутнім хутро.

На тлі цього ажіотажу в Європі відчувається дефіцит виробників: у багатьох європейських країнах на законодавчому рівні накладений тимчасовий або постійний мораторій на виробництво хутра через високу активність захисників тварин.

Цей чинник міг би як ніякий іншій зіграти на руку вітчизняній хутряній індустрії. Українські ферми могли б стати вдалими бізнес-комбінатами для зарубіжних хутровиків. Але – не склалося. «Поки в країні війна, жоден зарубіжний інвестор сюди не прийде, а український ринок «заснув», – каже Олександр Дикий.

Усе на експорт

Вітчизняні звірівники намагаються заробляти лише на продажі сировини на експорт. Сьогодні українське поголів’я хутрового звіра ледве досягає 600 тис. звірків. В Україні вирощують кілька видів норки, шиншили, бобрів, нутрій та інших тварин – переважно у північному, північно-західному і центральному регіонах країни, які характеризуються найбільш сприятливим для хутрового звіра кліматом. Найпопулярнішим звіром як і раніше вважається норка, її в Україні близько 60 тис. голів, які утримуються на десятку ферм різного рівня. Крім того, в країні близько тисячі міні-ферм і 12 повноцінних ферм по розведенню шиншили.

Дві третини усіх шкірок йде на експорт і лише третина залишається в Україні. «Це крапля в морі – для сорока мільйонів жителів України», – говорить Олександр Дикий.

Хутро і шкірки українського виробництва збуваються на аукціонах, організованих світовими аукціонними центрами: «Союзпушнина» (м. Санкт-Петербург), Копенгагенським хутряним центром, Фінським хутровим центром, American Legend (США, Сієтл), а також на Північно-Американському хутровому аукціоні (NAFA). Українське хутро на цих майданчиках коштує дешевше, ніж сировина з інших країн, – позначається рівень якості. Ціна українських шкірок на міжнародних аукціонах стартує від 25 євро. Аналоги імпортного виробництва цінуються на 30-100% дорожче.

Орієнтація наших хутровиків на зарубіжний ринок збуту зрозуміла: аукціони приносять валютну виручку, що в умовах курсу, який скаче, принципово важливо. Експорт хутра в Україні відчутно перевищує його імпорт. Так, за 9 місяців цього року обсяги експорту, як свідчить Держстат, склали 11,2 млн доларів, імпорту – 4,6 млн доларів. Проте, у порівнянні з періодом за січень-вересень минулого року, експорт та імпорт скоротилися на 55,1 і 44,8% відповідно.

Втім, співвідношення експорту до імпорту як 2 до 1 дуже скоро може змінитися на користь другого. Мізерні обсяги більш-менш якісного вітчизняного хутра на ринку змушують переробні й швацькі підприємства віддавати перевагу імпортному хутру з Греції, Італії, країн Скандинавії, Польщі, Китаю, Росії, каже Олександр Дикий. Саме ця сировина є основною при виробництві готових виробів в Україні. Імпортним хутром користується три чверті з 45 українських підприємств, які виробляють хутряні вироби. Заради справедливості варто відзначити, що найбільші й старіші з них – «Хутро Світ» («Тисмениця»), «Ярославна», «Хутряний дім АНТ» – вважають за краще використовувати вітчизняну сировину. «Ми закуповуємо лише українське хутро. Воно ненабагато дешевше за імпортне, але нас влаштовує якість – ми працюємо з перевіреними господарствами, з якими співпрацюємо роками», – каже директор «Хутряного дому АНТ» (Черкаси) Лідія Рубан.



Економформат

Хутряні фабрики, як і звірівницькі господарства, ставши жертвами кризи на ринку, намагаються винайти свої способи виживання в особливо агресивному середовищі. Виробничі потужності працюють упівсили, фабрики переключаються на відносно недорогу продукцію, яка швидко продається.

«Використовуємо можливості, щоб здешевити виріб, переходимо на моделі, де хутро присутнє лише частково, на коротші моделі», – ділиться практикою Лідія Рубан.

Таке рішення дається непросто: підприємства втрачають прибутковість. Якщо собівартість шкірки за рік виросла в середньому на 20-30% через дорожнечу і важкодоступність кормів, то собівартість готового виробу піднялася на 15-20% – через доларові стрибки і хутро, що дорожчає, розповіли нам в Асоціації хутровиків України. «Матеріали, необхідні для лагодження і фарбування шкірок, прибувають з-за кордону, як і фурнітура для готових виробів, усе це відбивається на собівартості шуби, прибутковість підприємств значно впала», – підтверджує Лідія Рубан.

Чим обернеться така тактика у середньостроковій перспективі і чи зможуть підприємства утриматися на плаву, хутровики сьогодні прогнозувати бояться. На думку Олександра Дикого, скасування пільгових податкових умов з січня майбутнього року може стати роковим для галузі. В той же час Лідія Рубан впевнена, що стабілізація економіки в країні, якої всі чекають у 2016 році, допоможе хутряній індустрії знову встати на ноги і нарешті вийти на світові ринки.